Ужгородська угорськомовна гімназія

Заохочення до гарного навчання у стінах гімназії відбувається по-різному. Діти-католики з малозабезпечених сімей, що мають високі показники в навчанні, завдяки Віденському товариству святого Іштвана один раз на рік, як правило у травні, отримують стипендію у розмірі 50 000 форинтів. Досі таки стипендію отримало 23 учнів. Подібну матеріальну підтримку отримує 2 найкращих старшокласників від дирекції підприємства “Mogyi“. Вони один раз у навчальному році отримують речові подарунки вартістю 5 000 гривень. Передача цих подарунків відбувається у кінці півріччя залежно від навчальних результатів претендентів. Присудження відбувається згідно з рішенням ради кураторів, яка складається з семи чоловік, до складу якої, зокрема, входять класний керівник, голова батьківського комітету, президент гімназійного парламенту, представники дирекції, через яких рішення повідомляється усьому учнівському колективу. Почесним головою ради є Генеральний консул Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород. Після закінчення І семестр 2010-2011 навчального року підприємство подарувало кожному з стипендіатів по одному ноутбуку.

Третім видом заохочення є щорічний відпочинок дітей, що досягли високих успіхів у навчанні, протягом одного тижня влітку. Організацію такого відпочинку взяв на себе Угорський Рух друзів дітей. Так, наприклад, 2009 року четверо дітей провело змістовний тиждень у Словаччині. Роком пізніше подібний табір функціонував у Воєводині (Югославія), у Зенті.

Фотографії кращих учнів вивішуться на спеціально виготовленому стенді “Гордість гімназії”. 

Стало доброю традицією під час свята з нагоди закінчення навчального року публічно вручати грамоти переможцям предметних олімпіад різних етапів. Двоє найкращих в якості премії отримують 10 відсотків заробітної плати директора гімназії за травень.

Кожного навчального року у стінах гімназії відбувається близько 50 різних заходів. У кілька разів більшою є кількість заходів, які проводяться іншими закладами, але активними учасниками яких є наші учні. Найважливішими серед них для нас є ті, які сприяють усвідомленню угорської самоідентифікації, збереженню і посиленню почуття національної єдності, плеканню наших традицій. Без претензії на повний перелік, можна назвати, наприклад, такі: вшанування пам`яті жертв у м. Арад; посвячення у гімназисти (традиційно проводиться перед католицьким Різдвом; нашими гостями є колишні гімназисти 1940-х років, які пов`язують нашим першачкам краватки з гербом гімназії); конкурс декламаторів Гімну, “Заклику” М.Верешмарті, “Національної пісні” Ш. Петефі; бал-маскарад на Масляну; конкурс декламаторів балад; конкурс на краще читання прозових та поетичних творів сучасних закарпатських митців; вшанування подій революції та боротьби за свободу 1848-1849 років; вечір пам’яті подій 1956 року; конкурс на кращу писанку; Тиждень угорської культури; день здоров`я (традиційно проводиться разом із угорськомовною школою м. Ужгорода, коли учні обох навчальних закладів змагаються у спортивній вправності, грають у футбол); День Матері, “Хто знає більше про Євросоюз?”; “Нумо, хлопці!”, ”Нумо, дівчата!” (проводиться у День захисника Вітчизни або Міжнародний день жінок відповідно); пізнавальні автобусні екскурсії рідним краєм; тематичні вечори, присвячені різним навчальним дисциплінам ( після яких – дискотека); суботник навесні, який проводиться спільно з учнями, батьками, співробітниками Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород.

З часу повторного відкриття Ужгородська угорськомовна гімназія намагається створити і плекати різноманітні і розгалужені зв`язки як удома, так і за кордоном. Крім уже названих організацій та товариств тісні зв`язки зав`язалися з багатьма школами Угорщини. У листопаді 2010 року до нас завітали члени педколективу експериментальної гімназії імені Арпада Товта з м. Сегед. А у 2012 році до нас завітали учні та вчителі гімназії (Tóparti gimnázium) та мистецького коледжу з міста Секешфегервар. Їхньою метою було спільно з кращими учнями вшанувати події революції та боротьби за свободу 1848-1849-х років. Спільні заходи проводилися і з учнями гімназії імені Дєрдя Бешшенєї з м. Кішварда.

Завдяки допомозі бібліотек Угорщини бібліотечний фонд гімназії систематично поповнюється. Співробітники цих бібліотек бували у нас багато разів. Неодноразово відвідували гімназію Держсекретар Угорщини п. Вілмош Сабо, п. А.Баршонь спочатку в статусі держсекратаря, потім – у статусі посла Угорщини, міністр закордонних справ Угорщини п. Кінга Гьонц, голова Руху друзів дітей п. Вілмош Хонті, представники Міністерства освіти та науки України, олімпійський чемпіон, ватерполіст п. Золтан Кос, Байєр Мігаль, посол Угорщини у м. Київ, а восени 2012 року п. Жолт Немет, державний секретар парламенту Угорщини.

Узимку 2010 року група з 14 гімназистів побувала в Будапешті заходах, проведених у рамках “Дитячого Різдва в Парламенті”. Запрошення було отримано від Голови Національних зборів Угорщини, фінансування забезпечили «Служба порятунку дітей Угорщини» та Генеральне консульство Угорщини в м. Ужгород. У травні 2011 року 16 дітей з малозабезпечених сімей, але які успішно начаються, змогли стати учасниками організованих «Службою порятунку дітей Угорщини» Днів дитини, що проводився у Будапештській зоні відпочинку Варошлігет. Обидві поїздки тривали три дні. І в першому, і в другому випадку проживання забезпечувалося на березі озера Балатон, у будинку відпочинку “Balatonkenesei HM”. Повернулися наші учні переповнені гарними враженнями.

Першого вересні 2012 року на урочистостях, присвячених початку нового навчального року, директор гімназії у своєму виступі з гордістю сказав: „ …минулі два навчальні роки принесли багато радості як дітям, так і вчителям та батькам. Перш за все я маю на увазі результати ЗНО, які забезпечували нашим випускникам вступ до українських вишів, а також успішні вступні іспити, завдяки яким частина випускників мала можливість стати студентами угорських вузів: протягом двох років всі наші випускники стали студентами обраних ними вищих навчальних закладів. Таким чином уже вдруге можемо гордитися тим фактом, що 1 вересня всі без винятку випускники гімназії поповнили лави студентства України або Угорщини.

Після обіду, по закінченні занять, у навчальному закладі продовжується не менш серйозна робота: проводяться факультативні заняття, ведеться робота у гуртках. Серед дисциплін, що вивчаються у позаурочний час – факультативи з риторики, інформатики, історії Угорщини. Також діє у нас драматичний гурток, хор, гурток юних регулювальників руху (з метою профілактики нещасних випадків на дорогах), танцювальний та вокальний гуртки. 

З вищесказаного можна зробити висновок, що у нашій гімназії навчально-виховна робота проводиться в ідеальних умовах. На жаль, нашому теперішньому становищу, яке є прямим наслідком економічного становища в Україні, а тому і в Ужгороді, зовсім не позаздриш. Тож розгляньмо так необхідні для успішної роботи гімназії матеріальні умови та перелік найважливіших речей.

1. Вдалося частково зробити ремонт покритого толем плоского даху над кабінетом інформатики, який через протікання даху став небезпечним для використання. Цим завдячуємо одному з українських депутатів Ужгородської міськради: влітку 2011 року найбільш понівечена частина даху була перекрита. Але на даний момент ремонту потребує близько 800 квадратних метрів покрівлі.
2. Для створення кабінету хімії необхідне відповідне обладнання.
3. Те саме потребує створення кабінету біології.
4. Поповнення обладнання фізичного кабінету теж на часі.
5. Ремонт фасадних стін гімназії (1860 квадратних метрів, не ремонтувалося з часу зведення будівлі у 1974 році).
6. Спортзал стандартних розмірів і зал для урочистостей більшого розміру (на даний час для цього служать приміщення площею по 62 квадратні метри).
7. Перебудова та ремонт туалетних кімнат. Оскільки надане у користування гімназії будувалося як дитячий садок, то перед кожним класом є невеликий коридор, в кінці якого знаходиться туалет. Але те, що підходить (за розмірами, плануванням та розташуванням ) для маленьких дітей, навряд чи підійде для 13-17-річних підлітків-гімназистів. За допомоги батьків у цьому напрямку ведеться певна робота, але і досі ще залишилося три непереобладнаних приміщення.
8. Сучасний потужний ксерокс.
9. Мультимедійні дошки, ноутбуки, проектори.
10. Заміна або відновлення паркана навколо гімназії (близько 400 м).
11. Створення шкільного музею імені Другетів. Для цього необхідні настінні скляні вітрини для демонстраційного матеріалу. Треба зазначити, що гімназисти 1940-х років надали нам багато експонатів: від старих фотографій до зошитів, табелів, щоденників, уніформи.
12. Поновлення або заміна плитами асфальту навколо гімназії, оскільки з 1974 року він не ремонтувався, тому знаходиться у дуже понищеному стані: багато ям, та й через коріння старих дерев він потріскався. Його загальна площа складає 970 кв. м..
13. Меблі для двох класів: столи та стільці, придатні для 15-17- річних учнів, бо наявні замалі для них.
14. Заміна прогнилої підлоги (260 кв. м), а також заміна або ремонт освітлювальної системи: електропроводки, освітлювальних пристроїв, розеток та вимикачів. У 2012 та 2013 роках були подані заявки на проведення цих робіт у фонд ім. Бетлена Габора, але у обох випадках безрезультатно.
15. Народний одяг для наймолодших учасників танцювального гуртка. 2011 року, коли був організований танцювальний ансамбль гімназії, за підтримки фонду “Мій рідний край” (Szülőföld Alap) вдалося придбати необхідні 5 пар одягу. Цей одяг придатний для 14-15-річних хлопців та дівчат. З того часу ансамбль поповнився 11-12 дітьми, тому для них також потрібне відповідне народне вбрання.

Частково через недостатнє фінансування з міського бюджету, частково через відсутність відповідних указів МОН України, які регулюють державне фінансування штатного розпису у залежності від кількості учнів у НВЗ, нашому навчальному закладу бракує заступника директора з адміністративно-господарської частини, секретарки. За таких умов усе важче дати раду обов`язкам, яких більшає, відповідати рівню висунутих до навчальних закладів такого типу вимог.

2012 рік знову став знаковим у житті нашої гімназії. Завдяки одному за наших шефів – підприємства ЕКО і особисто директора Йожефа Боднара – вдалося впорядкувати одне з класних приміщень за європейськими стандартами. Було замінено освітлення, меблі, модернізовано технічне оснащення, кімнати гігієни. Крім цього, вдалося налагодити зв`язки з мерією м. Фийнєшлітке (Угорщина), а через них – з угорським підприємством “Plimsoll LTD“. Завдяки їхньому спільному подарунку ми можемо користуватися вкрай необхідними цифровим фотоапаратом, відеокамерою та проектором. Необхідна сума для придбання проектора була зібрана завдяки тому, що частина депутатів мерії відмовилася від премії. 

Восени цього ж року завдяки програмі Східного партнерства у гімназії вдалося поміняти 114 вікон та 2 дверей, завершити модернізацію опалювальної системи навчального закладу. До жовтня 2013 року за фінансування мерії м. Ужгорода завершиться внутрішня реконструкція котельні.

Завдяки двом угорським постачальникам – Lsk Hungária та Eutrust Kft – навесні 2013 року до вже існуючої мультимедійної дошки додалося ще три. На жаль, використання однієї з дошок унеможливлює брак необхідних комплектуючих: ноутбука та проектора.

Для збереження національної ідентичності угорців в Ужгороді, який до того ж знаходиться недалеко від українсько-угорського кордону, надзвичайно велику роль, на нашу думку, відіграє Ужгородська угорськомовна гімназія. Ще більших успіхів могла б добитися Ужгородська угорськомовна гімназія, якщо б тут теж, як, наприклад, у Берегівській гімназії імені Габора Бетлена, був гуртожиток. У цьому випадку тут могли б навчатися учні з дальніх куточків Ужгородського району. На даний момент через труднощі з щоденними поїздками на навчання (не в останню чергу матеріальні) найдальший населений пункт, звідки доїжджають наші учні, – Чоп. Ці діти щодня долають 50 кілометрів, щоб мати змогу вчитися в нашій гімназії.

Через відсутність гуртожитку кількість учнів у нашому навчальному закладі коливається між 120-140, що свідчить про постійність або певну стагнацію.

Що стосується національного складу наших учнів, то треба зазначити, що дітей, де обоє батьків угорці, – усе менше. Аналізуючи списки класних журналів, приходимо до висновку, що кількість власне угорських прізвищ становить 65 %, а 30 % відсотків – українські або російські. Остання цифра – результат змішаних шлюбів. Решту 5% становлять діти, жоден з батьків яких не є угорцем. Це, переважно, такі українці чи росіяни, які закінчили початкову школу з угорською мовою навчання. Батьки цих дітей – великі пошанувачі угорської культури, і, як вони стверджують, саме через це вони й віддали свою дитину до угорськомовного начального закладу. Як свідчить досвід, вони, як правило, дуже здібні учні, успіхи яких неодноразово давали привід гордитися такими вихованцями. І це незважаючи на те, що їм набагато важче “йти в ногу” з іншими, адже вдома у них немає нікого, хто міг би допомогти у навчанні угорською мовою. Але навіть у цій категорії “курйозним” можна назвати тих двох учнів-грузинів, що закінчили гімназію у 2011 році. Одна з них була на волосині від отримання золотої медалі в угорськомовному закладі, а також посіла 3 місце на обласній предметній олімпіаді з угорської мови та літератури. І це все при тому, що тато – грузин, а мама – українка, і жоден з них не володіє угорською мовою. Ці діти, як і всі інші наші вихованці, одночасно із засвоєнням навчального матеріалу, вчаться толерантним стосункам із представниками інших національностей, щоб у дорослому житті стати свідомими громадянами України. Країни, яка, згідно з нашими сподіваннями, незабаром прийде туди, куди веде її історичний та географічний шлях: у велику національну сім`ю європейських народів. Але і тепер, незважаючи на згадані вище недоліки, педколектив угорськомовної гімназії з 400-літньою історією (це – 20 високваліфікованих вчителів, серед яких – багато вчителів-методистів та навіть 1 кандидат філологічних наук!) намагається день у день виконувати взяті на себе зобов`язання: якісним навчанням молодого покоління служити збереженню і розвитку місцевого угорськомовного населення.

Ужгород, 08 серпня 2013 року                                                              

З повагою, директор П.П.Ковач