Основні відомості

Основні відомості

udg hatter

Знайомство

1 вересня 2004 угорці Ужгорода мали честь святкувати напрочуд радісну подію. Після 60-річної вимушеної перерви відчинила двері місцева угорськомовна гімназія, попередницю якої заснував ще 1613 року Дьєрдь Другет у місті Гуменне. Дьєрдь Другет був нащадком славнозвісного дворянського роду, який, незважаючи на італійські корні, дав Угорщині не одного королівського намісника(палатина). 1646 року за заповітом Другета Яноша, сина засновника гімназії, його вдова, Анна Якушич, перевела заклад до Ужгорода, “ошатнішого угорського міста, що милувало око”. Незважаючи на бурхливі історичні події, заклад, що почергово був розміщений у трьох будівлях, практично без перерви проіснував до 1944 року. Тоді його – як здавалося назавжди – закрили. 

З цього часу у будівлі, яку у 1895 році Угорська Королівська скарбниця за 100 000 золотих корун купила для гімназіїї в центрі міста, функціонував хімічний факультет Ужгородського державного університету (зараз Ужгородський національний університет). Із закриттям гімназії імені Другетів в Ужгороді припинилося навчання угорською мовою. На щастя, це тривало недовго, оскільки незабаром, у 1946 році, відкрилася школа, яка згодом почала носити ім`я Мате Залки, і в якій угорськомовна малеча отримала змогу здобувати освіту рідною мовою.

Кілька десятків років тривала боротьба місцевих громадських організацій, угорських суспільних діячів, колишніх гімназистів за те, щоб угорськомовна гімназія імені Другетів знову відкрила двері для учнів. 1 вересня 2004 року – перший день нової історії нашої гімназії. На початку навчання 110 гімназистів забезпечувало 14 досвідчених педагогів. Головною метою відновленого навчального закладу стало те, щоб здібні діти-угорці з Ужгорода та з наближених до обласного центру населених пунктів могли здобути елітну освіту угорською мовою. Така можливість з`являлася після закінчення початкової школи та успішного складання вступних іспитів до гімназії. Педколектив намагається виховати гідних нащадків колишніх гімназистів. Тож недарма девізом відродженої гімназії став латинський вислів: “Ex frukto arbor cognoscitur” – “Дерево пізнають по плодах”. Заклад із чотирьохсотрічною історією дійсно дав суспільству відомих і визнаних учнів та вчителів. Не маючи змоги на повний перелік, все ж хотілося б назвати серед колишніх гімназистів письменника Ласло Баллу, його молодшого брата художника Павла Баллу, історика Йосипа Токача; серед викладачів – поетів Габора Дойко та Арпада Філепа, найталановитішого угорського прозаїка-експресіоніста ХХ століття Деже Сабо, знаменитого ботаніка Яноша Лаудона. Вони представляють значну частину елітарної інтелігенції Угорщини. Тож не випадково, що згідно з документальними свідченням у першій третині ХХ століття попередник нашої гімназії входив до п`ятірки найкращих державних навчальних закладів Угорщини.

Мерія міста Ужгорода виділила для гімназії приміщення в центрі міста (площа Петефі, 36). На той час будівля перебувала у досить занедбаному стані. З допомогою батьків влітку, до початку навчального року, вдалося відремонтувати внутрішні приміщення, але зовні вигляд будівлі бажав кращого. Меблі нам позичила ЗОШ №10 імені Дойко Габора (колишня ЗОШ імені Мате Залки). У багатьох приміщеннях була відсутня або через понівечений стан непридатна для користування ще й дошка. 

Наступні два-три роки були по-справжньому успішними в історії відродженої гімназії. Завдяки самовідданій спільній праці громадськості та педколективу вдалося практично з нічого створити успішний навчальний заклад, що заслуговує на повагу (враховуючи навчальні показники – безперечно). Цим можна завдячувати допомозі угорських громадських організацій, приватних осіб Угорщини, можливості отримання різних грантів, Управлінню закордонних угорців, особисто Держсекретареві Угорщини Вілмошу Сабо. Дякуючи загальнодержавній акції, організованій Рухом друзів дітей Угорщини (зокрема відчутній допомозі держсекретаря Андраша Баршоня), доброзичливому ставленню панів Ласло Сабо та Лайоша Сентдєрді з Управління закордонних угорців, Центру навчальних засобів “Мело-діак”, а також Міжнародному благодійному фонду “Доркас” вдалося забезпечити належні умови викладання. Успішним наслідком цих зусиль сталі високі результати, здобуті вихованцями гімназії на олімпіадах з різних навчальних дисциплін на міському та обласному етапах. 

У 2006-2007 навчальному році, коли навчальний заклад нараховував уже 159 учнів, стало ясно, що незабаром надане нам приміщення стане замалим. З метою вирішення даної проблеми Ужгородська мерія запропонувала помінятися приміщеннями з Ужгородською ЗОШ №10 імені Дойко Габора. Таким чином влітку 2007 року Ужгородська угорськомовна гімназія з площі Петефі переселилася в приміщення колишньої початкової школи ЗОШ №10 , яке знаходилося по вул. Грушевського, 39А. На відміну від 8 приміщень, які були в розпорядженні закладу до цього, їхня кількість збільшилася до 12. Паралельно з переселенням завдяки злагодженій співпраці батьків та педколективу вдалося зробити ремонт у класних приміщеннях.

Ужгородська міська рада ще у 2007 профінансувала побудову невеликої сучасної котельні, завдяки якій можна було б замінити застаріле центральне теплове опалення на газифіковане. Але коли роботи були вже зроблені, на жаль, виникла інша проблема: через більш ніж тридцятирічні, місцями заіржавілі та покриті всередині вапняним нальотом радіатори не можна було забезпечити відповідну температуру в приміщеннях. На щастя, невдовзі і ця проблема була вирішена. Завдяки гранту фонду “Сюлофьолд” кошторисною вартістю 1 000 000 форинтів та за підтримки батьків на вересень 2008 року було замінено 960 метрів металевих труб. Крім того, було замінено на більш сучасні 40 радіаторів (60 відсотків від потреб). З того часу теплопостачання гімназії відбувається практично безперебійно. Тепер завдяки цільовому фінансуванню Ужгородської міської ради можна було почати часткову заміну водопроводу.

Міністерство освіти та науки України подарувало нове укомплектування кабінету інформатики: 11 сучасних комп`ютерів, принтер, ксерокс. 

У грудні 2008 року знову ж завдяки Ужгородській міській раді були закуплені меблі для одного класу, а також будівельні матеріали. Від фонду “Доркас” теж були отримані шкільні меблі. Внаслідок цього кожний клас був належним чином оснащений якісними меблями.

15 березня 2009 року співробітники Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород переказали гімназії 1000 євро. З цієї суми було замінено 70 метрів паркану, продовжено ремонт водопровідної системи на другому поверсі, розпочато спорудження невеликого спортивного майданчика. Названі роботи було закінчено на початок 2010-2011 навчального року, більше того, угорські підприємці Закарпаття та один з колишніх гімназистів, що проживає в Будапешті, профінансували спорудження ще одного спортивного майданчика поряд. Наші учні вже восени та навесні мали змогу грати у футбол, волейбол чи баскетбол не тільки на уроках фізкультури, але й після уроків.

Тим часом з пожертвувань вдалося замінити підлогу коридору нижнього поверху, побудувати новий вхід замість понищеного старого. Одночасно з цим продовжувало покращуватися технічне оснащення закладу: встановлена мультимедійна дошка, закуплено обладнання для фізичного кабінету, кабінети поповнилися новими комп`ютерами. Нарешті можна було відкрити бібліотеку, книжковий фонд якої становив близько 4 000 примірників. Крім бібліотеки, у гімназії функціонує ще й читальний зал, де можна не тільки читати, але й переглянути необхідний матеріал, що зберігається на CD та DVD дисках. Багато корисного й пізнавального матеріалу записано на відеокасети. Висловлюємо подяку за це Фонду ім. Іллєша, Фонду “Сюлофьолд”, Фонду „За угорськомовну освіту Закарпаття”, Центру навчального приладдя „Мело-діак”, спілці ”Лабтол”, місцевим підприємцям-угорцям. І не в останню чергу висловлюємо велику подяку Генеральному Консульству Угорщини в м. Ужгород, яке долучилося до перерахованого вище, а також передало у фонд гімназії значну кількість меблів: шафи, м`які частини, офісні меблі, що значно покращило матеріально-технічну базу навчального закладу.

Враховуючи те, що повторне відкриття гімназії співпало з відкриттям кладовища, де поховані угорські воїни, природною була ідея встановити шефство гімназистів над упорядкуванням могил і належним доглядом за ними. Тож щоосені та щовесни учні та педколектив разом із співробітниками Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород кілька разів приходять прибирати більш ніж 200 могил воїнів, полеглих у І та ІІ світовій війнах.

Починаючи з 2005-2006 навчального року учні гімназії беруть участь у предметних олімпіадах міського та обласного етапів, оскільки саме в цьому навчальному році вперше з`явилися у нас восьмикласники, які мали право стати учасниками олімпіад таких рівнів. Крім цього, учні щороку є учасниками предметних олімпіад, організованиих для учнів угорськомовних навчальних закладів Угорським педагогічним товариством Закарпаття. Як правило, призові місця ділять між собою Ужгородська угорськомовна гімназія та Угорськомовна гімназія імені Габора Бетлена м. Берегова. Але кількість учнів Берегівської гімназії вдвічі більша, ніж у нас…

Для молодого навчального закладу (якщо взяти до уваги термін його повторного “народження”) наведені вище результати аж ніяк не можна назвати поганими. За результатами міських предметних олімпіад ми роками посідаємо 3-4 місця серед 23 (враховуючи 2 україномовні гімназії і 3 ліцеї) навчальних закладів 115-тисячного міста Ужгорода. І це незважаючи на те, що викладання ведеться угорською, а не українською мовою, що мало б ставити наших учнів певним чином у нерівні умови.

2008-2009 навчальний рік став дуже важливим у житті гімназії з багатьох причин. Перш за все через те, що цього року відбувся перший випуск гімназистів. Ми випустили 20 юнаків і дівчат у Життя. Серед них 18 продовжували навчання в університетах, інститутах. До того ж 15 з них потрібно було пройти нелегке випробовування: здати недавно уведені іспити ЗНО. Троє продовжили навчання у вузах Угорщини, один з них – на економічному факультеті Будапештського університету Corvinus. Двоє з цього випуску навчаються у вузах Києва.

У 2009-2010 навчальному році у двох випускних класах було 37 випускників. За винятком трьох, всі вирішили продовжити навчання. 85 відсотків стали студентами українських вузів (переважно ужгородських), але серед випускників були й такі, які успішно здали вступні іспити до університету м. Печ та м. Дебрецена. Обрані ними спеціальності мають дуже широкий спектр: це майбутні лікарі, інженери, викладачі, програмісти, юристи, фінансисти. Викликає радісні почуття і той факт, що переважна більшість наших учнів пов`язує своє майбутнє з нашою країною. Бо, на жаль, як свідчить досвід, майже жодний з тих, хто отримує диплом за кордоном, не повертається на рідну землю, щоб вдома примножувати і застосовувати здобуті знання. Тому – якими б вони не були висококваліфікованими спеціалістами – не можуть приносити користь угорцям Закарпаття. З огляду на це головною метою нашого навчального закладу є те, щоб спробувати зберегти для нашої держави ту талановиту, високоосвічену молодь, яка здобуває освіту тут. На наше переконання, вони можуть бути і, вважаємо, будуть невдовзі запорукою збереження, подальшого розвитку і процвітання місцевих угорців.

Спираючись на наш досвід, для того, щоб наші випускники залишалися на рідній землі, потрібно, перш за все, знання на високому рівні двох мов: угорської та української. Щодо української мови, то тут йдеться не тільки про мову, яку чують щодня, адже більшість наших учнів ужгородські, тому українське оточення практично «змушує» їх знати мову бодай на повсякденному, розмовному рівні. Необхідно також знати не тільки значення, але й доречне вживання термінів, спеціальних виразів. Наші вчителі намагаються дати такі знання, але через брак часу на уроках це вдається тільки частково. У всякому випадку наші вчителі української мови (які, до речі, прекрасно володіють і угорською мовою), переймаючись важливістю вивчення державної мови, стали авторами або співавторами підручників з української мови для шкіл з угорською мовою викладання. А одна з них навіть уклала словник термінів обсягом більше 200 сторінок. Він полегшує засвоєння українською мовою спеціальних термінів з математики, економіки, права та біології. З 2008 року, з часу появи цього словника, ним користуються в усіх навчальних закладах Закарпаття.

Завдяки отриманому гранту Фонду “Сюлофьолд” у 2010-2011 навчальному році випускний клас гімназії мав змогу пройти інтенсивний 40-годинний курс техперекладу. Тут учні мали змогу попрактикуватися у перекладі термінів з фізики, математики, хімії, права, історії, мовознавства та ін. Після завершення курсів співробітники відомого бюро перекладу прийняли в учнів іспит, і в кінці травня видали курсантам офіційне свідоцтво про проходження цих курсів.

Звернувшись з подібним проханням до Фонду імені Габора Бетлена, ми теж отримали грант на проведення таких курсів, і в 2011-2012 навчальному році вони знову були організовані для старшокласників. Наскільки нам відомо, подібних курсів, які допомагали б дітям-угорцям у подальшому навчанні в рідній країні, не було в жодній з угорськомовних шкіл Закарпаття. Заради справедливості треба додати, що цього року ми вже марно зверталися до Фонду імені Габора Бетлена: наше прохання було відхилене.

Ужгородська угорськомовна гімназія

Заохочення до гарного навчання у стінах гімназії відбувається по-різному. Діти-католики з малозабезпечених сімей, що мають високі показники в навчанні, завдяки Віденському товариству святого Іштвана один раз на рік, як правило у травні, отримують стипендію у розмірі 50 000 форинтів. Досі таки стипендію отримало 23 учнів. Подібну матеріальну підтримку отримує 2 найкращих старшокласників від дирекції підприємства “Mogyi“. Вони один раз у навчальному році отримують речові подарунки вартістю 5 000 гривень. Передача цих подарунків відбувається у кінці півріччя залежно від навчальних результатів претендентів. Присудження відбувається згідно з рішенням ради кураторів, яка складається з семи чоловік, до складу якої, зокрема, входять класний керівник, голова батьківського комітету, президент гімназійного парламенту, представники дирекції, через яких рішення повідомляється усьому учнівському колективу. Почесним головою ради є Генеральний консул Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород. Після закінчення І семестр 2010-2011 навчального року підприємство подарувало кожному з стипендіатів по одному ноутбуку.

Третім видом заохочення є щорічний відпочинок дітей, що досягли високих успіхів у навчанні, протягом одного тижня влітку. Організацію такого відпочинку взяв на себе Угорський Рух друзів дітей. Так, наприклад, 2009 року четверо дітей провело змістовний тиждень у Словаччині. Роком пізніше подібний табір функціонував у Воєводині (Югославія), у Зенті.

Фотографії кращих учнів вивішуться на спеціально виготовленому стенді “Гордість гімназії”. 

Стало доброю традицією під час свята з нагоди закінчення навчального року публічно вручати грамоти переможцям предметних олімпіад різних етапів. Двоє найкращих в якості премії отримують 10 відсотків заробітної плати директора гімназії за травень.

Кожного навчального року у стінах гімназії відбувається близько 50 різних заходів. У кілька разів більшою є кількість заходів, які проводяться іншими закладами, але активними учасниками яких є наші учні. Найважливішими серед них для нас є ті, які сприяють усвідомленню угорської самоідентифікації, збереженню і посиленню почуття національної єдності, плеканню наших традицій. Без претензії на повний перелік, можна назвати, наприклад, такі: вшанування пам`яті жертв у м. Арад; посвячення у гімназисти (традиційно проводиться перед католицьким Різдвом; нашими гостями є колишні гімназисти 1940-х років, які пов`язують нашим першачкам краватки з гербом гімназії); конкурс декламаторів Гімну, “Заклику” М.Верешмарті, “Національної пісні” Ш. Петефі; бал-маскарад на Масляну; конкурс декламаторів балад; конкурс на краще читання прозових та поетичних творів сучасних закарпатських митців; вшанування подій революції та боротьби за свободу 1848-1849 років; вечір пам’яті подій 1956 року; конкурс на кращу писанку; Тиждень угорської культури; день здоров`я (традиційно проводиться разом із угорськомовною школою м. Ужгорода, коли учні обох навчальних закладів змагаються у спортивній вправності, грають у футбол); День Матері, “Хто знає більше про Євросоюз?”; “Нумо, хлопці!”, ”Нумо, дівчата!” (проводиться у День захисника Вітчизни або Міжнародний день жінок відповідно); пізнавальні автобусні екскурсії рідним краєм; тематичні вечори, присвячені різним навчальним дисциплінам ( після яких – дискотека); суботник навесні, який проводиться спільно з учнями, батьками, співробітниками Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород.

З часу повторного відкриття Ужгородська угорськомовна гімназія намагається створити і плекати різноманітні і розгалужені зв`язки як удома, так і за кордоном. Крім уже названих організацій та товариств тісні зв`язки зав`язалися з багатьма школами Угорщини. У листопаді 2010 року до нас завітали члени педколективу експериментальної гімназії імені Арпада Товта з м. Сегед. А у 2012 році до нас завітали учні та вчителі гімназії (Tóparti gimnázium) та мистецького коледжу з міста Секешфегервар. Їхньою метою було спільно з кращими учнями вшанувати події революції та боротьби за свободу 1848-1849-х років. Спільні заходи проводилися і з учнями гімназії імені Дєрдя Бешшенєї з м. Кішварда.

Завдяки допомозі бібліотек Угорщини бібліотечний фонд гімназії систематично поповнюється. Співробітники цих бібліотек бували у нас багато разів. Неодноразово відвідували гімназію Держсекретар Угорщини п. Вілмош Сабо, п. А.Баршонь спочатку в статусі держсекратаря, потім – у статусі посла Угорщини, міністр закордонних справ Угорщини п. Кінга Гьонц, голова Руху друзів дітей п. Вілмош Хонті, представники Міністерства освіти та науки України, олімпійський чемпіон, ватерполіст п. Золтан Кос, Байєр Мігаль, посол Угорщини у м. Київ, а восени 2012 року п. Жолт Немет, державний секретар парламенту Угорщини.

Узимку 2010 року група з 14 гімназистів побувала в Будапешті заходах, проведених у рамках “Дитячого Різдва в Парламенті”. Запрошення було отримано від Голови Національних зборів Угорщини, фінансування забезпечили «Служба порятунку дітей Угорщини» та Генеральне консульство Угорщини в м. Ужгород. У травні 2011 року 16 дітей з малозабезпечених сімей, але які успішно начаються, змогли стати учасниками організованих «Службою порятунку дітей Угорщини» Днів дитини, що проводився у Будапештській зоні відпочинку Варошлігет. Обидві поїздки тривали три дні. І в першому, і в другому випадку проживання забезпечувалося на березі озера Балатон, у будинку відпочинку “Balatonkenesei HM”. Повернулися наші учні переповнені гарними враженнями.

Першого вересні 2012 року на урочистостях, присвячених початку нового навчального року, директор гімназії у своєму виступі з гордістю сказав: „ …минулі два навчальні роки принесли багато радості як дітям, так і вчителям та батькам. Перш за все я маю на увазі результати ЗНО, які забезпечували нашим випускникам вступ до українських вишів, а також успішні вступні іспити, завдяки яким частина випускників мала можливість стати студентами угорських вузів: протягом двох років всі наші випускники стали студентами обраних ними вищих навчальних закладів. Таким чином уже вдруге можемо гордитися тим фактом, що 1 вересня всі без винятку випускники гімназії поповнили лави студентства України або Угорщини.

Після обіду, по закінченні занять, у навчальному закладі продовжується не менш серйозна робота: проводяться факультативні заняття, ведеться робота у гуртках. Серед дисциплін, що вивчаються у позаурочний час – факультативи з риторики, інформатики, історії Угорщини. Також діє у нас драматичний гурток, хор, гурток юних регулювальників руху (з метою профілактики нещасних випадків на дорогах), танцювальний та вокальний гуртки. 

З вищесказаного можна зробити висновок, що у нашій гімназії навчально-виховна робота проводиться в ідеальних умовах. На жаль, нашому теперішньому становищу, яке є прямим наслідком економічного становища в Україні, а тому і в Ужгороді, зовсім не позаздриш. Тож розгляньмо так необхідні для успішної роботи гімназії матеріальні умови та перелік найважливіших речей.

  1. Вдалося частково зробити ремонт покритого толем плоского даху над кабінетом інформатики, який через протікання даху став небезпечним для використання. Цим завдячуємо одному з українських депутатів Ужгородської міськради: влітку 2011 року найбільш понівечена частина даху була перекрита. Але на даний момент ремонту потребує близько 800 квадратних метрів покрівлі.
  2. Для створення кабінету хімії необхідне відповідне обладнання.
  3. Те саме потребує створення кабінету біології.
  4. Поповнення обладнання фізичного кабінету теж на часі.
  5. Ремонт фасадних стін гімназії (1860 квадратних метрів, не ремонтувалося з часу зведення будівлі у 1974 році).
  6. Спортзал стандартних розмірів і зал для урочистостей більшого розміру (на даний час для цього служать приміщення площею по 62 квадратні метри).
  7. Перебудова та ремонт туалетних кімнат. Оскільки надане у користування гімназії будувалося як дитячий садок, то перед кожним класом є невеликий коридор, в кінці якого знаходиться туалет. Але те, що підходить (за розмірами, плануванням та розташуванням ) для маленьких дітей, навряд чи підійде для 13-17-річних підлітків-гімназистів. За допомоги батьків у цьому напрямку ведеться певна робота, але і досі ще залишилося три непереобладнаних приміщення.
  8. Сучасний потужний ксерокс.
  9. Мультимедійні дошки, ноутбуки, проектори.
  10. Заміна або відновлення паркана навколо гімназії (близько 400 м).
  11. Створення шкільного музею імені Другетів. Для цього необхідні настінні скляні вітрини для демонстраційного матеріалу. Треба зазначити, що гімназисти 1940-х років надали нам багато експонатів: від старих фотографій до зошитів, табелів, щоденників, уніформи.
  12. Поновлення або заміна плитами асфальту навколо гімназії, оскільки з 1974 року він не ремонтувався, тому знаходиться у дуже понищеному стані: багато ям, та й через коріння старих дерев він потріскався. Його загальна площа складає 970 кв. м..
  13. Меблі для двох класів: столи та стільці, придатні для 15-17- річних учнів, бо наявні замалі для них.
  14. Заміна прогнилої підлоги (260 кв. м), а також заміна або ремонт освітлювальної системи: електропроводки, освітлювальних пристроїв, розеток та вимикачів. У 2012 та 2013 роках були подані заявки на проведення цих робіт у фонд ім. Бетлена Габора, але у обох випадках безрезультатно.
  15. Народний одяг для наймолодших учасників танцювального гуртка. 2011 року, коли був організований танцювальний ансамбль гімназії, за підтримки фонду “Мій рідний край” (Szülőföld Alap) вдалося придбати необхідні 5 пар одягу. Цей одяг придатний для 14-15-річних хлопців та дівчат. З того часу ансамбль поповнився 11-12 дітьми, тому для них також потрібне відповідне народне вбрання.

Частково через недостатнє фінансування з міського бюджету, частково через відсутність відповідних указів МОН України, які регулюють державне фінансування штатного розпису у залежності від кількості учнів у НВЗ, нашому навчальному закладу бракує заступника директора з адміністративно-господарської частини, секретарки. За таких умов усе важче дати раду обов`язкам, яких більшає, відповідати рівню висунутих до навчальних закладів такого типу вимог.

2012 рік знову став знаковим у житті нашої гімназії. Завдяки одному за наших шефів – підприємства ЕКО і особисто директора Йожефа Боднара – вдалося впорядкувати одне з класних приміщень за європейськими стандартами. Було замінено освітлення, меблі, модернізовано технічне оснащення, кімнати гігієни. Крім цього, вдалося налагодити зв`язки з мерією м. Фийнєшлітке (Угорщина), а через них – з угорським підприємством “Plimsoll LTD“. Завдяки їхньому спільному подарунку ми можемо користуватися вкрай необхідними цифровим фотоапаратом, відеокамерою та проектором. Необхідна сума для придбання проектора була зібрана завдяки тому, що частина депутатів мерії відмовилася від премії. 

Восени цього ж року завдяки програмі Східного партнерства у гімназії вдалося поміняти 114 вікон та 2 дверей, завершити модернізацію опалювальної системи навчального закладу. До жовтня 2013 року за фінансування мерії м. Ужгорода завершиться внутрішня реконструкція котельні.

Завдяки двом угорським постачальникам – Lsk Hungária та Eutrust Kft – навесні 2013 року до вже існуючої мультимедійної дошки додалося ще три. На жаль, використання однієї з дошок унеможливлює брак необхідних комплектуючих: ноутбука та проектора.

Для збереження національної ідентичності угорців в Ужгороді, який до того ж знаходиться недалеко від українсько-угорського кордону, надзвичайно велику роль, на нашу думку, відіграє Ужгородська угорськомовна гімназія. Ще більших успіхів могла б добитися Ужгородська угорськомовна гімназія, якщо б тут теж, як, наприклад, у Берегівській гімназії імені Габора Бетлена, був гуртожиток. У цьому випадку тут могли б навчатися учні з дальніх куточків Ужгородського району. На даний момент через труднощі з щоденними поїздками на навчання (не в останню чергу матеріальні) найдальший населений пункт, звідки доїжджають наші учні, – Чоп. Ці діти щодня долають 50 кілометрів, щоб мати змогу вчитися в нашій гімназії.

Через відсутність гуртожитку кількість учнів у нашому навчальному закладі коливається між 120-140, що свідчить про постійність або певну стагнацію.

Що стосується національного складу наших учнів, то треба зазначити, що дітей, де обоє батьків угорці, – усе менше. Аналізуючи списки класних журналів, приходимо до висновку, що кількість власне угорських прізвищ становить 65 %, а 30 % відсотків – українські або російські. Остання цифра – результат змішаних шлюбів. Решту 5% становлять діти, жоден з батьків яких не є угорцем. Це, переважно, такі українці чи росіяни, які закінчили початкову школу з угорською мовою навчання. Батьки цих дітей – великі пошанувачі угорської культури, і, як вони стверджують, саме через це вони й віддали свою дитину до угорськомовного начального закладу. Як свідчить досвід, вони, як правило, дуже здібні учні, успіхи яких неодноразово давали привід гордитися такими вихованцями. І це незважаючи на те, що їм набагато важче “йти в ногу” з іншими, адже вдома у них немає нікого, хто міг би допомогти у навчанні угорською мовою. Але навіть у цій категорії “курйозним” можна назвати тих двох учнів-грузинів, що закінчили гімназію у 2011 році. Одна з них була на волосині від отримання золотої медалі в угорськомовному закладі, а також посіла 3 місце на обласній предметній олімпіаді з угорської мови та літератури. І це все при тому, що тато – грузин, а мама – українка, і жоден з них не володіє угорською мовою. Ці діти, як і всі інші наші вихованці, одночасно із засвоєнням навчального матеріалу, вчаться толерантним стосункам із представниками інших національностей, щоб у дорослому житті стати свідомими громадянами України. Країни, яка, згідно з нашими сподіваннями, незабаром прийде туди, куди веде її історичний та географічний шлях: у велику національну сім`ю європейських народів. Але і тепер, незважаючи на згадані вище недоліки, педколектив угорськомовної гімназії з 400-літньою історією (це – 20 високваліфікованих вчителів, серед яких – багато вчителів-методистів та навіть 1 кандидат філологічних наук!) намагається день у день виконувати взяті на себе зобов`язання: якісним навчанням молодого покоління служити збереженню і розвитку місцевого угорськомовного населення.

Ужгород, 08 серпня 2013 року                                                              

З повагою, директор П.П.Ковач

Перейти до вмісту