Про нас

Знайомство

1 вересня 2004 угорці Ужгорода мали честь святкувати напрочуд радісну подію. Після 60-річної вимушеної перерви відчинила двері місцева угорськомовна гімназія, попередницю якої заснував ще 1613 року Дьєрдь Другет у місті Гуменне. Дьєрдь Другет був нащадком славнозвісного дворянського роду, який, незважаючи на італійські корні, дав Угорщині не одного королівського намісника(палатина). 1646 року за заповітом Другета Яноша, сина засновника гімназії, його вдова, Анна Якушич, перевела заклад до Ужгорода, “ошатнішого угорського міста, що милувало око”. Незважаючи на бурхливі історичні події, заклад, що почергово був розміщений у трьох будівлях, практично без перерви проіснував до 1944 року. Тоді його – як здавалося назавжди – закрили.

З цього часу у будівлі, яку у 1895 році Угорська Королівська скарбниця за 100 000 золотих корун купила для гімназіїї в центрі міста, функціонував хімічний факультет Ужгородського державного університету (зараз Ужгородський національний університет). Із закриттям гімназії імені Другетів в Ужгороді припинилося навчання угорською мовою. На щастя, це тривало недовго, оскільки незабаром, у 1946 році, відкрилася школа, яка згодом почала носити ім`я Мате Залки, і в якій угорськомовна малеча отримала змогу здобувати освіту рідною мовою.

Кілька десятків років тривала боротьба місцевих громадських організацій, угорських суспільних діячів, колишніх гімназистів за те, щоб угорськомовна гімназія імені Другетів знову відкрила двері для учнів. 1 вересня 2004 року – перший день нової історії нашої гімназії. На початку навчання 110 гімназистів забезпечувало 14 досвідчених педагогів. Головною метою відновленого навчального закладу стало те, щоб здібні діти-угорці з Ужгорода та з наближених до обласного центру населених пунктів могли здобути елітну освіту угорською мовою. Така можливість з`являлася після закінчення початкової школи та успішного складання вступних іспитів до гімназії. Педколектив намагається виховати гідних нащадків колишніх гімназистів. Тож недарма девізом відродженої гімназії став латинський вислів: “Ex frukto arbor cognoscitur” – “Дерево пізнають по плодах”. Заклад із чотирьохсотрічною історією дійсно дав суспільству відомих і визнаних учнів та вчителів. Не маючи змоги на повний перелік, все ж хотілося б назвати серед колишніх гімназистів письменника Ласло Баллу, його молодшого брата художника Павла Баллу, історика Йосипа Токача; серед викладачів – поетів Габора Дойко та Арпада Філепа, найталановитішого угорського прозаїка-експресіоніста ХХ століття Деже Сабо, знаменитого ботаніка Яноша Лаудона. Вони представляють значну частину елітарної інтелігенції Угорщини. Тож не випадково, що згідно з документальними свідченням у першій третині ХХ століття попередник нашої гімназії входив до п`ятірки найкращих державних навчальних закладів Угорщини.

Мерія міста Ужгорода виділила для гімназії приміщення в центрі міста (площа Петефі, 36). На той час будівля перебувала у досить занедбаному стані. З допомогою батьків влітку, до початку навчального року, вдалося відремонтувати внутрішні приміщення, але зовні вигляд будівлі бажав кращого. Меблі нам позичила ЗОШ №10 імені Дойко Габора (колишня ЗОШ імені Мате Залки). У багатьох приміщеннях була відсутня або через понівечений стан непридатна для користування ще й дошка.

Наступні два-три роки були по-справжньому успішними в історії відродженої гімназії. Завдяки самовідданій спільній праці громадськості та педколективу вдалося практично з нічого створити успішний навчальний заклад, що заслуговує на повагу (враховуючи навчальні показники – безперечно). Цим можна завдячувати допомозі угорських громадських організацій, приватних осіб Угорщини, можливості отримання різних грантів, Управлінню закордонних угорців, особисто Держсекретареві Угорщини Вілмошу Сабо. Дякуючи загальнодержавній акції, організованій Рухом друзів дітей Угорщини (зокрема відчутній допомозі держсекретаря Андраша Баршоня), доброзичливому ставленню панів Ласло Сабо та Лайоша Сентдєрді з Управління закордонних угорців, Центру навчальних засобів “Мело-діак”, а також Міжнародному благодійному фонду “Доркас” вдалося забезпечити належні умови викладання. Успішним наслідком цих зусиль сталі високі результати, здобуті вихованцями гімназії на олімпіадах з різних навчальних дисциплін на міському та обласному етапах.

У 2006-2007 навчальному році, коли навчальний заклад нараховував уже 159 учнів, стало ясно, що незабаром надане нам приміщення стане замалим. З метою вирішення даної проблеми Ужгородська мерія запропонувала помінятися приміщеннями з Ужгородською ЗОШ №10 імені Дойко Габора. Таким чином влітку 2007 року Ужгородська угорськомовна гімназія з площі Петефі переселилася в приміщення колишньої початкової школи ЗОШ №10 , яке знаходилося по вул. Грушевського, 39А. На відміну від 8 приміщень, які були в розпорядженні закладу до цього, їхня кількість збільшилася до 12. Паралельно з переселенням завдяки злагодженій співпраці батьків та педколективу вдалося зробити ремонт у класних приміщеннях.

Ужгородська міська рада ще у 2007 профінансувала побудову невеликої сучасної котельні, завдяки якій можна було б замінити застаріле центральне теплове опалення на газифіковане. Але коли роботи були вже зроблені, на жаль, виникла інша проблема: через більш ніж тридцятирічні, місцями заіржавілі та покриті всередині вапняним нальотом радіатори не можна було забезпечити відповідну температуру в приміщеннях. На щастя, невдовзі і ця проблема була вирішена. Завдяки гранту фонду “Сюлофьолд” кошторисною вартістю 1 000 000 форинтів та за підтримки батьків на вересень 2008 року було замінено 960 метрів металевих труб. Крім того, було замінено на більш сучасні 40 радіаторів (60 відсотків від потреб). З того часу теплопостачання гімназії відбувається практично безперебійно. Тепер завдяки цільовому фінансуванню Ужгородської міської ради можна було почати часткову заміну водопроводу.

Міністерство освіти та науки України подарувало нове укомплектування кабінету інформатики: 11 сучасних комп`ютерів, принтер, ксерокс.

У грудні 2008 року знову ж завдяки Ужгородській міській раді були закуплені меблі для одного класу, а також будівельні матеріали. Від фонду “Доркас” теж були отримані шкільні меблі. Внаслідок цього кожний клас був належним чином оснащений якісними меблями.

15 березня 2009 року співробітники Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород переказали гімназії 1000 євро. З цієї суми було замінено 70 метрів паркану, продовжено ремонт водопровідної системи на другому поверсі, розпочато спорудження невеликого спортивного майданчика. Названі роботи було закінчено на початок 2010-2011 навчального року, більше того, угорські підприємці Закарпаття та один з колишніх гімназистів, що проживає в Будапешті, профінансували спорудження ще одного спортивного майданчика поряд. Наші учні вже восени та навесні мали змогу грати у футбол, волейбол чи баскетбол не тільки на уроках фізкультури, але й після уроків.

Тим часом з пожертвувань вдалося замінити підлогу коридору нижнього поверху, побудувати новий вхід замість понищеного старого. Одночасно з цим продовжувало покращуватися технічне оснащення закладу: встановлена мультимедійна дошка, закуплено обладнання для фізичного кабінету, кабінети поповнилися новими комп`ютерами. Нарешті можна було відкрити бібліотеку, книжковий фонд якої становив близько 4 000 примірників. Крім бібліотеки, у гімназії функціонує ще й читальний зал, де можна не тільки читати, але й переглянути необхідний матеріал, що зберігається на CD та DVD дисках. Багато корисного й пізнавального матеріалу записано на відеокасети. Висловлюємо подяку за це Фонду ім. Іллєша, Фонду “Сюлофьолд”, Фонду „За угорськомовну освіту Закарпаття”, Центру навчального приладдя „Мело-діак”, спілці ”Лабтол”, місцевим підприємцям-угорцям. І не в останню чергу висловлюємо велику подяку Генеральному Консульству Угорщини в м. Ужгород, яке долучилося до перерахованого вище, а також передало у фонд гімназії значну кількість меблів: шафи, м`які частини, офісні меблі, що значно покращило матеріально-технічну базу навчального закладу.

Враховуючи те, що повторне відкриття гімназії співпало з відкриттям кладовища, де поховані угорські воїни, природною була ідея встановити шефство гімназистів над упорядкуванням могил і належним доглядом за ними. Тож щоосені та щовесни учні та педколектив разом із співробітниками Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород кілька разів приходять прибирати більш ніж 200 могил воїнів, полеглих у І та ІІ світовій війнах.

Починаючи з 2005-2006 навчального року учні гімназії беруть участь у предметних олімпіадах міського та обласного етапів, оскільки саме в цьому навчальному році вперше з`явилися у нас восьмикласники, які мали право стати учасниками олімпіад таких рівнів. Крім цього, учні щороку є учасниками предметних олімпіад, організованиих для учнів угорськомовних навчальних закладів Угорським педагогічним товариством Закарпаття. Як правило, призові місця ділять між собою Ужгородська угорськомовна гімназія та Угорськомовна гімназія імені Габора Бетлена м. Берегова. Але кількість учнів Берегівської гімназії вдвічі більша, ніж у нас…

Для молодого навчального закладу (якщо взяти до уваги термін його повторного “народження”) наведені вище результати аж ніяк не можна назвати поганими. За результатами міських предметних олімпіад ми роками посідаємо 3-4 місця серед 23 (враховуючи 2 україномовні гімназії і 3 ліцеї) навчальних закладів 115-тисячного міста Ужгорода. І це незважаючи на те, що викладання ведеться угорською, а не українською мовою, що мало б ставити наших учнів певним чином у нерівні умови.

2008-2009 навчальний рік став дуже важливим у житті гімназії з багатьох причин. Перш за все через те, що цього року відбувся перший випуск гімназистів. Ми випустили 20 юнаків і дівчат у Життя. Серед них 18 продовжували навчання в університетах, інститутах. До того ж 15 з них потрібно було пройти нелегке випробовування: здати недавно уведені іспити ЗНО. Троє продовжили навчання у вузах Угорщини, один з них – на економічному факультеті Будапештського університету Corvinus. Двоє з цього випуску навчаються у вузах Києва.

У 2009-2010 навчальному році у двох випускних класах було 37 випускників. За винятком трьох, всі вирішили продовжити навчання. 85 відсотків стали студентами українських вузів (переважно ужгородських), але серед випускників були й такі, які успішно здали вступні іспити до університету м. Печ та м. Дебрецена. Обрані ними спеціальності мають дуже широкий спектр: це майбутні лікарі, інженери, викладачі, програмісти, юристи, фінансисти. Викликає радісні почуття і той факт, що переважна більшість наших учнів пов`язує своє майбутнє з нашою країною. Бо, на жаль, як свідчить досвід, майже жодний з тих, хто отримує диплом за кордоном, не повертається на рідну землю, щоб вдома примножувати і застосовувати здобуті знання. Тому – якими б вони не були висококваліфікованими спеціалістами – не можуть приносити користь угорцям Закарпаття. З огляду на це головною метою нашого навчального закладу є те, щоб спробувати зберегти для нашої держави ту талановиту, високоосвічену молодь, яка здобуває освіту тут. На наше переконання, вони можуть бути і, вважаємо, будуть невдовзі запорукою збереження, подальшого розвитку і процвітання місцевих угорців.

Спираючись на наш досвід, для того, щоб наші випускники залишалися на рідній землі, потрібно, перш за все, знання на високому рівні двох мов: угорської та української. Щодо української мови, то тут йдеться не тільки про мову, яку чують щодня, адже більшість наших учнів ужгородські, тому українське оточення практично «змушує» їх знати мову бодай на повсякденному, розмовному рівні. Необхідно також знати не тільки значення, але й доречне вживання термінів, спеціальних виразів. Наші вчителі намагаються дати такі знання, але через брак часу на уроках це вдається тільки частково. У всякому випадку наші вчителі української мови (які, до речі, прекрасно володіють і угорською мовою), переймаючись важливістю вивчення державної мови, стали авторами або співавторами підручників з української мови для шкіл з угорською мовою викладання. А одна з них навіть уклала словник термінів обсягом більше 200 сторінок. Він полегшує засвоєння українською мовою спеціальних термінів з математики, економіки, права та біології. З 2008 року, з часу появи цього словника, ним користуються в усіх навчальних закладах Закарпаття.

Завдяки отриманому гранту Фонду “Сюлофьолд” у 2010-2011 навчальному році випускний клас гімназії мав змогу пройти інтенсивний 40-годинний курс техперекладу. Тут учні мали змогу попрактикуватися у перекладі термінів з фізики, математики, хімії, права, історії, мовознавства та ін. Після завершення курсів співробітники відомого бюро перекладу прийняли в учнів іспит, і в кінці травня видали курсантам офіційне свідоцтво про проходження цих курсів.

Звернувшись з подібним проханням до Фонду імені Габора Бетлена, ми теж отримали грант на проведення таких курсів, і в 2011-2012 навчальному році вони знову були організовані для старшокласників. Наскільки нам відомо, подібних курсів, які допомагали б дітям-угорцям у подальшому навчанні в рідній країні, не було в жодній з угорськомовних шкіл Закарпаття. Заради справедливості треба додати, що цього року ми вже марно зверталися до Фонду імені Габора Бетлена: наше прохання було відхилене.

Ужгородська угорськомовна гімназія

Заохочення до гарного навчання у стінах гімназії відбувається по-різному. Діти-католики з малозабезпечених сімей, що мають високі показники в навчанні, завдяки Віденському товариству святого Іштвана один раз на рік, як правило у травні, отримують стипендію у розмірі 50 000 форинтів. Досі таки стипендію отримало 23 учнів. Подібну матеріальну підтримку отримує 2 найкращих старшокласників від дирекції підприємства “Mogyi“. Вони один раз у навчальному році отримують речові подарунки вартістю 5 000 гривень. Передача цих подарунків відбувається у кінці півріччя залежно від навчальних результатів претендентів. Присудження відбувається згідно з рішенням ради кураторів, яка складається з семи чоловік, до складу якої, зокрема, входять класний керівник, голова батьківського комітету, президент гімназійного парламенту, представники дирекції, через яких рішення повідомляється усьому учнівському колективу. Почесним головою ради є Генеральний консул Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород. Після закінчення І семестр 2010-2011 навчального року підприємство подарувало кожному з стипендіатів по одному ноутбуку.

Третім видом заохочення є щорічний відпочинок дітей, що досягли високих успіхів у навчанні, протягом одного тижня влітку. Організацію такого відпочинку взяв на себе Угорський Рух друзів дітей. Так, наприклад, 2009 року четверо дітей провело змістовний тиждень у Словаччині. Роком пізніше подібний табір функціонував у Воєводині (Югославія), у Зенті.

Фотографії кращих учнів вивішуться на спеціально виготовленому стенді “Гордість гімназії”.

Стало доброю традицією під час свята з нагоди закінчення навчального року публічно вручати грамоти переможцям предметних олімпіад різних етапів. Двоє найкращих в якості премії отримують 10 відсотків заробітної плати директора гімназії за травень.

Кожного навчального року у стінах гімназії відбувається близько 50 різних заходів. У кілька разів більшою є кількість заходів, які проводяться іншими закладами, але активними учасниками яких є наші учні. Найважливішими серед них для нас є ті, які сприяють усвідомленню угорської самоідентифікації, збереженню і посиленню почуття національної єдності, плеканню наших традицій. Без претензії на повний перелік, можна назвати, наприклад, такі: вшанування пам`яті жертв у м. Арад; посвячення у гімназисти (традиційно проводиться перед католицьким Різдвом; нашими гостями є колишні гімназисти 1940-х років, які пов`язують нашим першачкам краватки з гербом гімназії); конкурс декламаторів Гімну, “Заклику” М.Верешмарті, “Національної пісні” Ш. Петефі; бал-маскарад на Масляну; конкурс декламаторів балад; конкурс на краще читання прозових та поетичних творів сучасних закарпатських митців; вшанування подій революції та боротьби за свободу 1848-1849 років; вечір пам’яті подій 1956 року; конкурс на кращу писанку; Тиждень угорської культури; день здоров`я (традиційно проводиться разом із угорськомовною школою м. Ужгорода, коли учні обох навчальних закладів змагаються у спортивній вправності, грають у футбол); День Матері, “Хто знає більше про Євросоюз?”; “Нумо, хлопці!”, ”Нумо, дівчата!” (проводиться у День захисника Вітчизни або Міжнародний день жінок відповідно); пізнавальні автобусні екскурсії рідним краєм; тематичні вечори, присвячені різним навчальним дисциплінам ( після яких – дискотека); суботник навесні, який проводиться спільно з учнями, батьками, співробітниками Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород.

З часу повторного відкриття Ужгородська угорськомовна гімназія намагається створити і плекати різноманітні і розгалужені зв`язки як удома, так і за кордоном. Крім уже названих організацій та товариств тісні зв`язки зав`язалися з багатьма школами Угорщини. У листопаді 2010 року до нас завітали члени педколективу експериментальної гімназії імені Арпада Товта з м. Сегед. А у 2012 році до нас завітали учні та вчителі гімназії (Tóparti gimnázium) та мистецького коледжу з міста Секешфегервар. Їхньою метою було спільно з кращими учнями вшанувати події революції та боротьби за свободу 1848-1849-х років. Спільні заходи проводилися і з учнями гімназії імені Дєрдя Бешшенєї з м. Кішварда.

Завдяки допомозі бібліотек Угорщини бібліотечний фонд гімназії систематично поповнюється. Співробітники цих бібліотек бували у нас багато разів. Неодноразово відвідували гімназію Держсекретар Угорщини п. Вілмош Сабо, п. А.Баршонь спочатку в статусі держсекратаря, потім – у статусі посла Угорщини, міністр закордонних справ Угорщини п. Кінга Гьонц, голова Руху друзів дітей п. Вілмош Хонті, представники Міністерства освіти та науки України, олімпійський чемпіон, ватерполіст п. Золтан Кос, Байєр Мігаль, посол Угорщини у м. Київ, а восени 2012 року п. Жолт Немет, державний секретар парламенту Угорщини.

Узимку 2010 року група з 14 гімназистів побувала в Будапешті заходах, проведених у рамках “Дитячого Різдва в Парламенті”. Запрошення було отримано від Голови Національних зборів Угорщини, фінансування забезпечили «Служба порятунку дітей Угорщини» та Генеральне консульство Угорщини в м. Ужгород. У травні 2011 року 16 дітей з малозабезпечених сімей, але які успішно начаються, змогли стати учасниками організованих «Службою порятунку дітей Угорщини» Днів дитини, що проводився у Будапештській зоні відпочинку Варошлігет. Обидві поїздки тривали три дні. І в першому, і в другому випадку проживання забезпечувалося на березі озера Балатон, у будинку відпочинку “Balatonkenesei HM”. Повернулися наші учні переповнені гарними враженнями.

Першого вересні 2012 року на урочистостях, присвячених початку нового навчального року, директор гімназії у своєму виступі з гордістю сказав: „ …минулі два навчальні роки принесли багато радості як дітям, так і вчителям та батькам. Перш за все я маю на увазі результати ЗНО, які забезпечували нашим випускникам вступ до українських вишів, а також успішні вступні іспити, завдяки яким частина випускників мала можливість стати студентами угорських вузів: протягом двох років всі наші випускники стали студентами обраних ними вищих навчальних закладів. Таким чином уже вдруге можемо гордитися тим фактом, що 1 вересня всі без винятку випускники гімназії поповнили лави студентства України або Угорщини.

Після обіду, по закінченні занять, у навчальному закладі продовжується не менш серйозна робота: проводяться факультативні заняття, ведеться робота у гуртках. Серед дисциплін, що вивчаються у позаурочний час – факультативи з риторики, інформатики, історії Угорщини. Також діє у нас драматичний гурток, хор, гурток юних регулювальників руху (з метою профілактики нещасних випадків на дорогах), танцювальний та вокальний гуртки.

З вищесказаного можна зробити висновок, що у нашій гімназії навчально-виховна робота проводиться в ідеальних умовах. На жаль, нашому теперішньому становищу, яке є прямим наслідком економічного становища в Україні, а тому і в Ужгороді, зовсім не позаздриш. Тож розгляньмо так необхідні для успішної роботи гімназії матеріальні умови та перелік найважливіших речей.

Вдалося частково зробити ремонт покритого толем плоского даху над кабінетом інформатики, який через протікання даху став небезпечним для використання. Цим завдячуємо одному з українських депутатів Ужгородської міськради: влітку 2011 року найбільш понівечена частина даху була перекрита. Але на даний момент ремонту потребує близько 800 квадратних метрів покрівлі.
Для створення кабінету хімії необхідне відповідне обладнання.
Те саме потребує створення кабінету біології.
Поповнення обладнання фізичного кабінету теж на часі.
Ремонт фасадних стін гімназії (1860 квадратних метрів, не ремонтувалося з часу зведення будівлі у 1974 році).
Спортзал стандартних розмірів і зал для урочистостей більшого розміру (на даний час для цього служать приміщення площею по 62 квадратні метри).
Перебудова та ремонт туалетних кімнат. Оскільки надане у користування гімназії будувалося як дитячий садок, то перед кожним класом є невеликий коридор, в кінці якого знаходиться туалет. Але те, що підходить (за розмірами, плануванням та розташуванням ) для маленьких дітей, навряд чи підійде для 13-17-річних підлітків-гімназистів. За допомоги батьків у цьому напрямку ведеться певна робота, але і досі ще залишилося три непереобладнаних приміщення.
Сучасний потужний ксерокс.
Мультимедійні дошки, ноутбуки, проектори.
Заміна або відновлення паркана навколо гімназії (близько 400 м).
Створення шкільного музею імені Другетів. Для цього необхідні настінні скляні вітрини для демонстраційного матеріалу. Треба зазначити, що гімназисти 1940-х років надали нам багато експонатів: від старих фотографій до зошитів, табелів, щоденників, уніформи.
Поновлення або заміна плитами асфальту навколо гімназії, оскільки з 1974 року він не ремонтувався, тому знаходиться у дуже понищеному стані: багато ям, та й через коріння старих дерев він потріскався. Його загальна площа складає 970 кв. м..
Меблі для двох класів: столи та стільці, придатні для 15-17- річних учнів, бо наявні замалі для них.
Заміна прогнилої підлоги (260 кв. м), а також заміна або ремонт освітлювальної системи: електропроводки, освітлювальних пристроїв, розеток та вимикачів. У 2012 та 2013 роках були подані заявки на проведення цих робіт у фонд ім. Бетлена Габора, але у обох випадках безрезультатно.
Народний одяг для наймолодших учасників танцювального гуртка. 2011 року, коли був організований танцювальний ансамбль гімназії, за підтримки фонду “Мій рідний край” (Szülőföld Alap) вдалося придбати необхідні 5 пар одягу. Цей одяг придатний для 14-15-річних хлопців та дівчат. З того часу ансамбль поповнився 11-12 дітьми, тому для них також потрібне відповідне народне вбрання.

Частково через недостатнє фінансування з міського бюджету, частково через відсутність відповідних указів МОН України, які регулюють державне фінансування штатного розпису у залежності від кількості учнів у НВЗ, нашому навчальному закладу бракує заступника директора з адміністративно-господарської частини, секретарки. За таких умов усе важче дати раду обов`язкам, яких більшає, відповідати рівню висунутих до навчальних закладів такого типу вимог.

2012 рік знову став знаковим у житті нашої гімназії. Завдяки одному за наших шефів – підприємства ЕКО і особисто директора Йожефа Боднара – вдалося впорядкувати одне з класних приміщень за європейськими стандартами. Було замінено освітлення, меблі, модернізовано технічне оснащення, кімнати гігієни. Крім цього, вдалося налагодити зв`язки з мерією м. Фийнєшлітке (Угорщина), а через них – з угорським підприємством “Plimsoll LTD“. Завдяки їхньому спільному подарунку ми можемо користуватися вкрай необхідними цифровим фотоапаратом, відеокамерою та проектором. Необхідна сума для придбання проектора була зібрана завдяки тому, що частина депутатів мерії відмовилася від премії.

Восени цього ж року завдяки програмі Східного партнерства у гімназії вдалося поміняти 114 вікон та 2 дверей, завершити модернізацію опалювальної системи навчального закладу. До жовтня 2013 року за фінансування мерії м. Ужгорода завершиться внутрішня реконструкція котельні.

Завдяки двом угорським постачальникам – Lsk Hungária та Eutrust Kft – навесні 2013 року до вже існуючої мультимедійної дошки додалося ще три. На жаль, використання однієї з дошок унеможливлює брак необхідних комплектуючих: ноутбука та проектора.

Для збереження національної ідентичності угорців в Ужгороді, який до того ж знаходиться недалеко від українсько-угорського кордону, надзвичайно велику роль, на нашу думку, відіграє Ужгородська угорськомовна гімназія. Ще більших успіхів могла б добитися Ужгородська угорськомовна гімназія, якщо б тут теж, як, наприклад, у Берегівській гімназії імені Габора Бетлена, був гуртожиток. У цьому випадку тут могли б навчатися учні з дальніх куточків Ужгородського району. На даний момент через труднощі з щоденними поїздками на навчання (не в останню чергу матеріальні) найдальший населений пункт, звідки доїжджають наші учні, – Чоп. Ці діти щодня долають 50 кілометрів, щоб мати змогу вчитися в нашій гімназії.

Через відсутність гуртожитку кількість учнів у нашому навчальному закладі коливається між 120-140, що свідчить про постійність або певну стагнацію.

Що стосується національного складу наших учнів, то треба зазначити, що дітей, де обоє батьків угорці, – усе менше. Аналізуючи списки класних журналів, приходимо до висновку, що кількість власне угорських прізвищ становить 65 %, а 30 % відсотків – українські або російські. Остання цифра – результат змішаних шлюбів. Решту 5% становлять діти, жоден з батьків яких не є угорцем. Це, переважно, такі українці чи росіяни, які закінчили початкову школу з угорською мовою навчання. Батьки цих дітей – великі пошанувачі угорської культури, і, як вони стверджують, саме через це вони й віддали свою дитину до угорськомовного начального закладу. Як свідчить досвід, вони, як правило, дуже здібні учні, успіхи яких неодноразово давали привід гордитися такими вихованцями. І це незважаючи на те, що їм набагато важче “йти в ногу” з іншими, адже вдома у них немає нікого, хто міг би допомогти у навчанні угорською мовою. Але навіть у цій категорії “курйозним” можна назвати тих двох учнів-грузинів, що закінчили гімназію у 2011 році. Одна з них була на волосині від отримання золотої медалі в угорськомовному закладі, а також посіла 3 місце на обласній предметній олімпіаді з угорської мови та літератури. І це все при тому, що тато – грузин, а мама – українка, і жоден з них не володіє угорською мовою. Ці діти, як і всі інші наші вихованці, одночасно із засвоєнням навчального матеріалу, вчаться толерантним стосункам із представниками інших національностей, щоб у дорослому житті стати свідомими громадянами України. Країни, яка, згідно з нашими сподіваннями, незабаром прийде туди, куди веде її історичний та географічний шлях: у велику національну сім`ю європейських народів. Але і тепер, незважаючи на згадані вище недоліки, педколектив угорськомовної гімназії з 400-літньою історією (це – 20 високваліфікованих вчителів, серед яких – багато вчителів-методистів та навіть 1 кандидат філологічних наук!) намагається день у день виконувати взяті на себе зобов`язання: якісним навчанням молодого покоління служити збереженню і розвитку місцевого угорськомовного населення.

Bemutatkozás

Ungvár magyarsága egy igen örömteli eseményt ünnepelhetett 2004. szeptember 1-jén. Hatvanévnyi kényszerszünet után megnyithatta ugyanis kapuit a helyi magyar gimnázium, melynek elődjét még 1613-ban, Homonnán alapította Drugeth György, annak az eredetileg olasz nemesi családnak a sarja, amelyik nemegy nádorispánt is adott Magyarországnak. 1646-ban az alapító fiának, Drugeth Jánosnak végakarata szerint özvegye, Jakusich Anna a „csinosabb és szemnek kedvesebb magyar városba”, Ungvárra telepíti át az intézményt. Új székhelyén a történelem viharaival dacolva három különböző épületben ugyan, de szinte megszakítás nélkül létezett 1944-ig, amikor is a felszabadulás után – sokáig úgy tetszett, végérvényesen – bezárták. Városunk központjában 100 000 arany koronáért 1895-ben a Magyar Királyi Kincstár által a gimnázium számára emelt impozáns otthon ettől kezdve az Ungvári Állami Egyetem (ma Ungvári Nemzeti Egyetem) Kémia Karaként funkcionál. A Drugeth Gimnázium bezárásával egycsapásra megszűnt Ungváron a magyar nyelvű oktatás. Szerencsére nem hosszú időre, mert 1946-ban nyílik egy, nemsokára Zalka Máté nevét fölvett középiskola, melyben elindulhatott a magyar gyerekek anyanyelvű képzése…

Évtizedekig tartó állhatatos harcába került a helyi társadalmi szervezeteknek, ismert magyar közéleti személyiségeknek és a volt Drugeth-gimnazistáknak, míg sikerült elérni az intézmény újbóli megnyitását. 2004. szeptember 1-je a Drugeth Gimnázium újkori történelmének első napja. Az induláskor 110 gyerek oktatását-nevelését 14 tapasztalt pedagógus kezdhette meg. E megújult tanintézet fő célja, hogy az ungvári, és a megyeszékhely vonzáskörzetében élő tehetséges magyar gyerekek (az elemi iskola elvégzése után, sikeres felvételi vizsgákat követően válhat a gyerek gimnazistává) számára elit képzést biztosítson, magyarul. Szeretnénk a régi gimnázium híressé vált növendékeihez méltó utánpótlást nevelni. Nem véletlenül választotta az újjáéledő Drugeth jelmondatává az „Ex frukto arbor cognoscitur” (gyümölcséről ismerni meg a fát) latin közmondást. A négyszáz éves múltra visszatekintő intézmény valóban bővelkedik ismert és elismert növendékekben, tanárokban egyaránt. A teljesség igénye nélkül említhetnénk itt például Balla László írót, fivérét, Balla Pál festőművészt, Takács József történészt, a tanárok közül a költő Dayka Gábort és Fülöp Árpádot, a XX. századi magyar ekszpresszionista próza legtehetségesebb alkotóját, Szabó Dezsőt, vagy a híres botanikust, Lauden Jánost. Összességében elmondható, hogy a Drugeth osztálytermeiből került ki Kelet-Magyarország értelmiségi elitjének meghatározó része. Nem véletlen tehát, hogy a XX. század első harmadában – egykorú dokumentumok tanúsága szerint – gyakran sorolták gimnáziumunk jogelődjét Magyarország öt legjobb állami iskolája közé.

Ungvár város önkormányzata eredetileg a megyeszékhely központjában (Petőfi tér 36) álló, meglehetősen elhanyagolt állagú épületet engedett át az iskola részére. Ezt szülői összefogással még az első tanévet megelőző nyár folyamán sikerült belülről rendbe hozni, a külseje azonban még mindig sok kívánnivalót hagyott maga után. Lényegében a várostól nem is kaptunk mást egy üres épületen kívül. Bútoraink többségét a Dayka Gábor Középiskola (a volt Zalka Máté) adta kölcsönbe, több tanteremből hiányzott – vagy rossz minősége miatt szinte használhatatlan volt – még a tábla is.

Az következő két-három év igazi sikertörténetként értékelhető gimnázimunk újkori históriájában. Példás társadalmi összefogással sikerült ugyanis szinte a semmiből egy eredményes és tekintélyt parancsoló (a tanulmányi mutatók alapján legalábbis mindenképpen)tanintézményt létrehozni. Köszönhető volt ez magyar társadalmi szervezeteknek, anyaországi magánszemélyek segítségének, a magyarországi pályázati lehetőségek kiaknázásának, a Határon Táli Magyarok Hivatala és személyesen Szabó Vilmos államtitkár úr, a Magyarországi Gyermekbarátok Mozgalma országos gyűjtési akciója (ezen belül főleg Bársony András államtitkár úr hathatós segítségének), a Határon Túli Magyarok Hivatala: főként Szabó László és Szentgyörgyi Lajos urak irántunk tanúsított jóindulatának, a Meló-diák Taneszközcentrumnak, valamint a Dorcas nemzetközi segélyszervezetnek, akik révén sikerült megteremtenünk a hatékony oktatáshoz szükséges alapvető feltételeket. Elmondottakat mi sem bizonyítja ékesebben, mint azok a kiváló eredmények, melyeket a gimnázium növendékei elértek a különböző szintű (városi, megyei, országos) és tematikájú megmérettetéseken.

A 2006-2007. tanévben, amikor már 159 diákja volt az intézménynek, az is nyilvánvalóvá vált, hogy hamarosan kinőjük otthonunkat. A városi tanács e probléma megoldásaképpen fölajánlott egy épületcserét a Dayka Gábor Középiskola és a Drugeth Gimnázium között. Ennek megfelelően költözött át az UDG 2007 nyarán a Petőfi térről a Hrusevszkij u. 39/A szám alá, a magyar középiskola alsó tagozatának helyére. Itt, szemben a korábbi 8 tanteremmel, immáron 12 osztályteremmel gazdálkodhattunk. A költözéssel párhuzamosan a szülők és a tanári kar összehangolt munkájával sikerült a birtokba vett osztálytermeket kitataroznunk, felújítanunk.

Ungvár város önkormányzatának finanszírozásában még 2007 őszén elkészült az a kis méretű modern kazánház, mely az elavult és akadozó távfűtést volt hivatott gázfűtésre váltani. Sajnos azonban, mikor ez beindult, új problémával kellett szembesülnünk: a harminc évnél idősebb, sok helyütt eresztő csővezeték és a vízkővel, rozsdával eltömődött öntöttvas radiátorok miatt egyáltalán nem lehet elfogadható hőmérsékletet biztosítani az épületben. Szerencsére hamarosan ez a gond is megoldódott: a Szülőföld Alap 1000 000 Ft-os pályázati támogatását szülői hozzájárulással kiegészítve 2008 szeptemberére a fém csővezetéket mintegy 960 méter hosszan kicseréltük, a régi fűtőtestek közül negyvenet (ez a teljes mennyiség kb. 60٪-a) korszerűekkel helyettesítettünk. Azóta gyakorlatilag zökkenőmentes a gimnázium hőellátása.

A városi tanács célirányos anyagi támogatásából sor kerülhetett az elavult vízvezetékrendszer részleges cseréjére is. Az Ukrán Oktatási Minisztérium ajándékaként egy új, komplekt informatika szaktanteremhez jutottunk (11 modern számítógép, plusz fénymásoló, nyomtató). 2008 decemberében megint a városi tanácsnak köszönhetően egy tanteremnyi bútor tés építőanyagokat vásárolhattunk. A Dorcas-tól újabb iskolabútor-szállítmányt kaptunk. Ezzel pedig végre valamennyi osztálytermünkbe megfelelő minőségű és mennyiségű bútorzat kerülhetett. 2009. március 15-én az Ungvári Magyar Főkonzulátus munkatársai 1000 eurót adományoztak a Drugethnak. Ebből a kerítésünket cseréltük újra mintegy hetven méter hosszan, tovább javítottuk a második emelet vízellátását, illetve egy kis méretű sportpálya építését is elkezdtük. Utóbbi munkálatait a 2010-2011. tanévre befejeztük, sőt kárpátaljai magyar vállalkozók és az egyik Budapesten élő drugethes öregdiák anyagi támogatásából az előző szomszédságában másikat is építettünk. Diákjaink ősszel és tavasszal már focizhatnak, kézilabdázhatnak, röplabdázhatnak vagy éppen kosarazhatnak, és nem csupán a testnevelés órákon, hanem délutánonként is. Időközben adományokból sikerült elvégezni a földszinti folyosó padlócseréjét, valamint új főbejáratot építeni a teljesen tönkrement régi helyett. Ezzel párhuzamosan tovább javult a taninézmény technikai felszereltsége: digitális táblával, fizikaiszaktanteremmel (részleges fölszereléssel), újabb számítógépekkel, nyomtatókkal gazdagodtunk. Megnyithattuk végre a kb. négyezer kötetet számláló könyvtárunkat és olvasótermünket, melyben az olvasnivalón kívül dvd-n, cd-n és videókazettán is rengeteg hasznos ismeretanyagot tárolunk. Köszönet illeti mindezekért az Illyés Közalapítványt, a Szülőföld Alapot, A Kárpátaljai Magyar Oktatásért Alapítványt, a Meló-diák Taneszközcentrumot, a Magyar Lábtoll-labda Szövetséget, helyi magyar vállalkozókat, és nem utolsó sorban a Magyar Köztársaság Ungvári Főkonzulátusát, amely a fentebb már említett anyagi segítségen túl egy igen jelentős bútorszállítmánnyal (szekrények, ülőgarnitúrák, irodai bútorzat) is hozzájárult a tanintézmény anyagi bázisának fejlesztéséhez.

Lévén, hogy a Drugeth újbóli megnyitása szinte egybeesett az ungvári magyar katonai temető avatásával, szinte magától adódott az ötlet: a tanintézmény vállaljon védnökséget a hadisírok felett. A tanári kar és a diákság ennek megfelelően évente kétszer – ősszel és tavasszal– néhány délutánját a Főkonzulátus munkatársaival közösen a majd kétszáz I. és II. világháborús magyar katonasír gondozásával tölti.

Városi és megyei szintű tantárgyi vetélkedőkön a 2005-2006-os tanévtől kezdve vagyunk jelen, hiszen ekkor jelent meg az a korosztályunk (8. osztály), amely egyáltalán indulhat az ilyen szintű megmérettetéseken. Itt minden tanévben jól szerepelnek növendékeink. 12-13 tantárgyi vetélkedőn szoktunk évente részt venni. Ehhez jönnek még a Kárpátaljai Magyar Pedagógusok Szövetsége által magyar iskolások részére évente kiírt tantárgyi vetélkedők, melyek alkalmával legtöbbször két gimnázium, a Drugeth és a beregszászi Bethlen Gábor szokott osztozni a „dobogós” helyeken. Az ő tanulói létszámuk viszont kis híján duplája a miénknek…

A felvázolt eredmények egy ilyen fiatal – legalábbis ami az újabb kori történelmét illeti, úgy mindenképpen az – oktatási intézménytől, mint amilyen a miénk, megítélésünk szerint bizony cseppet sem rossz teljesítmény. A városi tantárgyi vetélkedők eredményei alapján évek óta ott vagyunk a 115 ezer lakosú Ungvár 23 tanintézménye (közöttük két ukrán gimnáziummal és három líceummal) közül a 3-4. helyre rangsorolva. Pedig mi magyarul oktatunk, nem ukránul, ami a vetélkedők alkalmával bizonyos fokú hátrányt is jelent növendékeink számára.

A 2008-2009. tanév több szempontból is nagyon fontosnak bizonyult iskolánk életében. Leginkább kétségkívül amiatt, hogy akkor voltak először érettségiző gyerekeink. Húsz ifjú embert bocsátottunk ki a nagybetűs életbe. Közülük tizennyolcan egyetemen, főiskolán folytatják tanulmányaikat, pedig ehhez tizenötüknek sikeresen kellett venni azt az akadályt is, amit az Ukrajnában nem sokkal korábban bevezetett független tesztelés jelentett. Hárman Magyarországon tanulnak tovább, egyikük a Budapesti Corvinus Egyetem Közgazdasági Karán, ketten kijevi főiskolákon. A 2009-2010-es tanév befejeztével két végzős osztályunkból összesen 37 gimnazistát bocsátottunk ki. Három gyerek kivételével mindannyian a továbbtanulás mellett döntöttek. 85٪-uk Ukrajnában maradt (főleg ungvári felsőfokú tanintézményekben), de akadt olyan is, aki a pécsi vagy debreceni egyetemre tett sikeres felvételit. A végzőseink által választott szakirányok igen széles skálán mozognak: lesz közöttük orvos, mérnök, tanár, informatikus, jogász, pénzügyi szakember egyaránt. Külön örömet jelent számunkra az a körülmény, hogy gyermekeink zöme idehaza képzeli el a jövőjét. Hisz a tapasztalat sajnos azt mutatja, a külföldön diplomát szerzett fiatalok közül szinte senki nem tér vissza szülőföldjére, hogy a birtokába került tudást otthon kamatoztassa. Így ők sajnos – legyenek bármilyen jól képzett szakemberek is – gyakorlatilag elvesznek a kárpátaljai magyar közösség számára. Intézményünk egyik fő célja, hogy megpróbálja itthon tartani azokat a jó képességű, tehetséges fiatalokat, akik nálunk végeznek, mert megítélésünk szerint ők lehetnek és remélhetőleg lesznek is hamarosan kicsiny nemzettöredékünk fennmaradásának, mégpedig minőségi fennmaradásának zálogai.

A végzősök szülőföldön való megmaradását, boldogulását a tapasztalatok szerint elsősorban legalább két nyelv (magyar, ukrán) magas szintű ismerete segíti elő. Az ukrán esetében gondolunk itt természtesen nem csupán a mindennapok során használt köznyelvre (ezzel kevés gondunk van, hisz tanulóink többsége ungvári, itt pedig az ukrán nyelvkörnyezet egyszerűen rákényszeríti őket legalább az ún.„konyhanyelv” elsajátítására), hanem a különböző szakkifejezések, szaknyelvek megtanulására is. A tanórákon is próbálkoznak ezzel pedagógusaink, de ott időhiány miatt ez csak részben sikerülhet. Mindamellett gimnáziumunk ukrán szakos tanárai – akik mindegyike kitűnően bírja a magyart is– a nyelvtudás jelentőségének súlyát átérezve szerzői vagy társszerzői lettek több, magyar iskolások számára készült ukrán nyelv tankönyvnek, egyikük pedig ezen is túlmenően összeállított egy majd 200 oldalas szakszótárt, mely nagyban megkönnyíti a matematika, közgazdaságtan, jog és biológia szakkifejezéseinek ukrán nyelvű elsajátítását. Ezt a munkát 2008-as megjelenése óta minden kárpátaljai magyar iskolában használják…

Sikeres pályázatunk eredményeképpen a 2010-11-es tanévben a Szülőföld Alap támogatásával a Drugeth Gimnázium végzős osztálya részt vehetett egy negyvenórás intenzív szakfordítói tanfolyamon, melynek során épp a különböző tudományágak (matematika, fizika, kémia, jog, történelem, nyelvészet stb.) terminus technikusait tanították meg nekik. A kurzus végén egy jónevű fordítói iroda vizsgáztatta őket, a képzés eredményes befejezéséről szóló hivatalos tanúsítványt szintén ők állították ki gyermekeinknek május közepén. A Bethlen Gábor Alaphoz hasonló témakörben benyújtott pályázatunk is nyert egy ízben, így a 2011-12-es tanévben a szakfordítói tanfolyam újra indulhatott felső tagozatosok számára. Ehhez hasonló, a magyar gyerekek továbbtanulását, szülőföldön való boldogulását elősegítő tanfolyam ismereteink szerint akkoriban Kárpátalja más középiskolájában nem volt… Az igazsághoz viszont hozzátartozik az a körülmény is, hogy idén már hiába próbáltunk pályázni hasonló témában a Bethlen Gábor Alaphoz, forráshiányra hivatkozva elutasították pályamunkánkat.

A jó tanulásra való ösztönzés intézményünkben különböző módszerekkel történik. A kimagasló tanulmányi átlaggal bíró, kitűnő magaviseletű, de hátrányos helyzetű katolikus gyerekek a bécsi székhellyel működő Szent István Egylet jóvoltából ösztöndíjban részesülnek, ami évente egyszer, általában májusban kerül kifizetésre. Nagyságrendileg ez mintegy 50 000 Ft-ot jelent gyerekenként és alkalmanként. Mindezidáig 23 növendékünk részesült ilyen támogatásban. Ugyancsak támogatásban részesít a legjobb felső osztályos drugethesek közül évente kettőt a Mogyi vállalat igazgatósága. Ők tanévenként 5 000 ukrán hrivnya (kb. 132 000 Ft) értékű tárgyjutalmat kapnak. Ennek átadására félévenként kerül sor, mindig a bizonyítványok ismeretében. Az odaítélésről héttagú kuratórium dönt, melyben képviselteti magát az osztályfőnöktől kezdve a szülői tanács elnökén és a diákönkormányzat vezetőjén át az igazgatóságig az egész iskola. A grénium tiszteletbeli elnöke a Magyar Köztársaság Ungvári Főkonzulátusának főkonzulja. A 2010-2011. tanév I.szemeszterének befejeztével a vállalat egy-egy laptop-ot ajándékozott a két arra legérdemesebb gyereknek. Az ösztönzés harmadik módja a kimagaslóan teljesítők évenkénti egyhetes nyaraltatása. Ezt a Magyarországi Gyermekbarátok Mozgalma vállalta magára. 2009-ben például Szlovákiában tölthetett egy tartalmas hetet négy tanulónk, egy évvel később a vajdasági Zentán volt hasonló tábor. A legjobb tanulókról fényképet készítünk, ami az „Iskolánk büszkeségei” című fali tablóra kerül. Hagyományosan a tanévzáró ünnepség alkalmával, nagy nyilvánosság előtt vehetik át az igazgatóságtól okleveleiket a különböző szintű tantárgyi vetélkedők nyertesei. Közülük a két legeredményesebb ugyanekkor jutalomként megkapja az intézmény vezetőjétől a májusi igazgatói fizetés 10٪-át…

Drugeth Gimnázium

Tanévenként legalább negyven rendezvény kerül lebonyolításra a Drugethban. Ennek többszöröse az a mennyiség, aminek más intézmény ad ugyan otthont, de növendékeink is aktív részvevői. A legfontosabbaknak azokat tartjuk, melyek hozzájárulnak a magyar identitástudat, a nemzeti összetartozás érzésének megőrzéséhez és erősítéséhez, hagyományaink ápolásához. Íme, ezek közül néhány, megint csak a teljesség igénye nélkül:

Megemlékezés az aradi vértanúkról, Kisdiák-avató (hagyományosan karácsony előtt rendezzük, vendégeink az 1940-es évek drugethes gimnazistái, akik az iskola címerével ellátott egyennyakkendőt bekötik ilyenkor kis elsőseink nyakába), Himnuszmondó-verseny, Szózatmondó-verseny, Farsangi álarcos bál, Nemzeti dal-mondó verseny, Balladamondó-verseny, Vers-és prózamondó verseny kortárs kárpátaljai szerzők műveiből, Megemlékezés az 1848-49-es forradalom és szabadságharc eseményeiről, 1956-os emlékműsor, Hímestojásfestő-verseny, Magyar kultúra napja (egyhetes rendezvénysorozat), Egészségügyi nap (ezt hagyományosan a magyar középiskolával együtt szervezzük, ilyenkor a két intézmény diáksága különféle ügyességi játékokban és fociban is megmérkőzik egymással), Anyák napja, Ki tud többet az EU-ról?, Hajrá, fiúk!, Hajrá, lányok!(a Honvédség napja, illetve a Nőnap alkalmából kerül megrendezésre), honismereti tanulmányi buszkirándulások megyeszerte, a legkülönbözőbb tematikájú tantárgyi estek (utána diszkóval), az iskolaudvar közös tavaszi takarítása szülők, gyerekek, pedagógusok és a Főkonzulátus munkatársai részvételével, Y faktor (tehetségkutató) stb.

Az Ungvári Magyar Tannyelvű Drugeth Gimnázium újbóli megnyitása óta igyekszik sokrétű, szerteágazó kapcsolatokat kialakítani és ápolni idehaza és a határokon túl egyaránt. A már említett szervezeteken, alapítványokon kívül kapcsolatban állunk több magyarországi iskolával. 2010 novemberében például a szegedi Tóth Árpád Kísérleti Gimnázium tantestülete látogatott el hozzánk, tapasztalatcsere céljából. 2012-ben a Szákesfehérvári Tóparti Gimnázium és Szakközépiskolából érkezett hozzánk egy busznyi diák az 1848-49-es magyar forradalom és szabadságharc eseményeiről való közös megemlékezésre. A kisvárdai Bessenyei György Gimnáziummal szintén voltak már közös programjaink.

Az iskolai könyvtár szépirodalmi állománya folyamatosan gyarapszik néhány anyaországi bibliotéka segítségének köszönhetően. Ezek munkatársai szintén jártak már nálunk. De többször meglátogatta a Drugethet Szabó Vilmos államtitkár úr, Bársony András előbb államtitkári, majd nagyköveti minőségében egyaránt, Göncz Kinga külügyminiszter asszony, Hanti Vilmos, a Magyarországi Gyermekbarátok Mozgalmának elnöke, az Ukrán Oktatási Minisztérium képviselői, Kósz Zoltán olimpia bajnok vízilabdázó, 2011.februárjában Bayer Mihály, a Magyar Köztársaság kijevi nagykövete, 2012 őszén pedig Németh Zsolt parlamenti államtitkár úr.

2010 telén 14 főnyi gyermekcsoportot sikerült utaztatnunk a Parlamenti Gyermekkarácsony c. budapesti rendezvénysorozatra. Meghívót a Magyar Országgyűlés elnökétől kaptunk, az utazást a Magyarországi Gyermekmentő Szolgálat és az Ungvári Magyar Főkonzulátus szervezte. 2011 májusában 16 (jól tanuló, de hátrányos helyzetű) gyermekünk lehetett ott a Magyarországi Gyermekmentő Szolgálat által szervezett Városligeti Gyermeknapon. Mindkét rendezvény három napig tartott. Elszállásolva a Balaton partján, a HM balatonkenesei üdülőjében voltunk.Tanulóink rengeteg szép élménnyel gazdagodva tértek haza ezekről a nagyszerű rendezvényekről.

2012. szeptember 1-jei ünnepi beszédében a tanintézmény igazgatója nem kis büszkeséggel mondotta: „ … az elmúlt két tanév sok örömöt hozott gyereknek, tanárnak és szülőnek egyaránt. Gondolok itt elsősorban az egyetemi helyeket jelentő független tesztelésre és a magyarországi felvételi vizsgákra, melyek alkalmával a két utóbbi tanév vonatkozásában elmondható: az összes végzősünk bejutott abba a felsőoktatási intézménybe, melyet eredetileg megcélzott. Azaz idén immáron másodízben dicsekedhetünk azzal, hogy szeptember 1-jén ugyanannyi volt drugethes gimnazista kezdi el tanulmányait valamelyik ukrajnai vagy magyarországi felsőfokú oktatási intézményben, ahányan a tanév végén elhagyták e termeket”.

A tanórák befejeztével, délutánonként kicsit más jellegű, de igen komoly munka folyik iskolánkban: ezek a fakultatív és szakköri foglalkozások. Idén van retorika, orosz irodalom, informatika, magyar történelem fakultatívunk. Szakkör formájában működtetjük a dráma-kört és az énekkart, az ifjú forgalomirányítók szakkörét (ez utóbbit a közlekedési balesetek megelőzése végett), harcművészeti szakkört, de van sakk-körünk is. 2011-től néptánc körrel is büszkélkedhetünk.

Az eddig elmondottak alapján úgy tűnhet, tanintézményünkben ideális feltételek közepette folyhat az oktatói-nevelői munka. Sajnos azonban pillanatnyi helyzetünk – ami nagyrészt egyenes következménye az Ukrajnában (ezen belül pedig Ungváron)uralkodó gazdasági állapotoknak – a legnagyobb jóindulattal sem nevezhető irigylésre méltónak. Lássuk most a Drugeth Gimnázium eredményes működéséhez szükséges (és jelenleg hiányzó) feltételek és legfontosabb tárgyi eszközök jegyzékét:

A szurkospapírral fedett lapos tető kijavítása (az informatikai szaktantermet, ami leginkább beázott és balesetveszélyessé vált, az egyik helyi ukrán képviselő anyagi támogatásával 2011 nyarán sikerült átfedni, de jelen pillanatban is további sürgős javításra szorul mintegy 800 m²-nyi felület ).
Kémiai szaktanterem kialakítása (megfelelő tanfelszerelés).
Biológiai szaktanterem kialakítása (megfelelő tanfelszerelés).
A fizikai szaktanterem eszközállományának kiegészítése.
Az épület homlokzatának kitatarozása (1860 m², gyakorlatilag elkészültétől, vagyis 1974-től nem nyúlt hozzá senki).
Szabvány méretű tornaterem és a jelenleginél nagyobb rendezvényterem (pillanatnyilag mindkét célra egy-egy 62 m²-nyi alapterületű helyiség áll rendelkezésre).
A mellékhelyiségek felújítása, átalakítása. Mivel a Drugethnak otthont adó épület eredetileg óvodának készült, ezért minden tanterem előtt van egy kis előtér, mely részben a WC-nek is helyet biztosít. Csakhogy ami megfelel (méreteiben és elhelyezésében, beosztásában) egy óvodás gyermekcsoportnak, az aligha megfelelő egy 13-17 éves kamaszokból álló gimnáziumi osztály számára. Szülői segítséggel ezirányú munkálatok zajlanak ugyan, de még mindig maradt három átalakítandó mellékhelyiségünk.
Modern, nagy teljesítményű fénymásoló.Interaktív táblák, laptopok és vetítők (projektorok).
Az iskola területét határoló kerítés felújítása vagy cseréje (kb.400 m).
Iskolamúzeum (Drugeth-emlékmúzeum) kialakítása a tanintézményben (falra akasztható üveges vitrinek az összegyűjtött anyag számára). Itt kell megjegyeznünk, hogy elődeink, az 1940-es évek drugethes diákjai elhalmoznak bennünket a régi fényképektől kezdve füzeteken, évkönyveken és ellenőrzőkön át egyenruhájukig mindenféle tárgyi emlékkel.
Az épületet övező régi aszfalt járda felújítása vagy járólapokkal törtánő burkolása (1974 óta csak romlik az állaga, gidres-gödrös, a fák gyökerei is alaposan megrongálták. A szóban forgó terület mintegy 970m².
Két tanterembe megfelelő bútorzat (15-17 éves korosztálynak való iskolapadok és székek, mert a jelenlegiek meglehetősen alacsonyak).
A korhadt padlózat cseréje (260 m²), illetve az elavult vagy hiányos beltéri elektromos hálózat (vezetékek, lámpatestek, konnektorok és kapcsolók) cseréje (2012-ben és 2013-ban is nyújtottunk be pályázatot ebben a témában a BGA központi pályázati kiírására, sajnos mindkét alkalommal eredménytelenül).
Néptáncos ruhák a néptánckör legkisebbjei számára. 2011-ben a Szülőföld Alap támogatásával az akkor induló szakkör tagjainak sikerült beszereznünk a szükséges ruhákat (5 pár). Ezek 14-15 évesekre valók. Azóta viszont 10-12 éves gyerekekkel bővült a tánckör, az ő számukra (5-6 újabb pár) is kellene megfelelő föllépő ruha.
Részben a városi költségvetés hiánya, részben a hatályos minisztériumi rendeletek (melyek bizonyos iskolai munkakörök, státusok állami finanszírozását a tanulói létszámtól teszik függővé) miatt nem lehet intézményünknek gazdasági ügyekért felelős igazgató-helyettese, karbantartó munkása, titkárnője. Ilyen körülmények között viszont mind nehezebb elvégezni az egyre csak szaporodó teendőket, megfelelni a velünk szemben támasztott követelményeknek.

2012. év egy újabb vízválasztó volt intézményünk életében. Iskolánk egyik támogatója, az EKO vállalat és személyesen igazgatója, Bodnár József jóvoltából egy tantermet valóban európai szintűvé tettünk (világítás, technikai berendezések, mellékhelyiség, bútorzat). Ezen túlmenően sikerült fölvennünk a kapcsolatot a Fényeslitkei Polgármesteri Hivatallal, és közvetítésükkel a Plimsoll Ltd-vel. Kettejük ajándékaként olyan, mára már nélkülözhetetlen technikai eszközöknek kerültünk a birtokába, mint a digitális fényképezőgép, videokamera és projektor. Ez utóbbi beszerzéséhez szükséges összeget nevezett község képviselő testülete úgy gyűjtötte össze, hogy a tagok egy része saját képviselői tiszteletdíjáról mondott le…

Ugyanez év őszén a Keleti Partnerség c. programnak köszönhetően az UDG minden nyílászáróját (114 ablak és két ajtó) sikerült újra cserélni, és befejezni a fűtési rendszer felújítását. 2013 októberéig városi költségen az iskola gázkazánjainak belső rekonstrukciója is befejeződik.

2013 tavaszán a már meglévő egy interaktív tábla mellé sikerült újabb hármat beszereznünk két magyarországi forgalmazó (Lsk Hungária, Eutrust Kft) adományának köszönhetően. Sajnos azonban a megfelelő kiegészítők (laptop és projektor) egy táblához még hiányoznak.

Az ukrán-magyar nyelvhatáron található Ungvár mindinkább szórványsorba kerülő magyarságának megőrzésében – véleményünk szerint – felbecsülhetetlenül jelentős szerepet játszik a Drugeth. Igaz ugyan, hogy magyar nyelvű képzés a helyi Dayka Gábor Középiskolában is folyik, de színvonalát tekintetve a gimnáziumi oktatás eredményesebbnek mondható. Ékes bizonyítéka ennek sok egyéb mellett a továbbtanulók száma és a tanulmányi mutatók alapján felállított iskolai rangsor. Még a jelenleginél is fontosabb szerepet tölthetne be azonban a Drugeth, amennyiben volna kollégiuma, mint például a Beregszászi Bethlen Gábor Gimnáziumnak. Ebben az esetben ugyanis az ungvári járás távolabbi településeiről, sőt az egész megye területéről érkező diákokat is föl tudnánk venni. Jelenleg – a napi rendszerességgel történő beutazás nehézségei (nem utolsó sorban költségei) miatt – az iskolától legtávolabb élő diákok Csapról járnak hozzánk. Ezek a gyerekek naponta mintegy ötven km-t utaznak, csak hogy gimnáziumunkban tanulhassanak…

Kollégium hiányában intézményünk diáklétszáma – kerekítve – 140 és 120 között mozog, leginkább tehát az állandóság, vagy ha úgy tetszik, stagnálás jellemzi. Tanulóink nemzetiségi összetételével kapcsolatosan az igazsághoz hozzátartozik az a megállapítás, miszerint egyre kevesebb a színmagyar családból származó gyermekünk. Az osztálykönyvek névsorait felütve azt tapasztaljuk, hogy magyar családnevű az összlétszám mintegy 65٪-a, 30٪ pedig ukrán vagy orosz. Utóbbi számadat a vegyes házasságok eredménye. A maradék öt százalékot viszont olyan gyerekek teszik ki, akik szüleinek egyike sem magyar (többségükben ukránok vagy oroszok), de már az elemi iskolát is magyar nyelvű oktatási intézményben végezték. Ezek a szülők általában kultúránk nagy tisztelői, indoklásuk szerint ezért is adták gyermeküket magyar iskolába. Tapasztalataink szerint ők is nagyon jó képességű diákok, akik nem egy alkalommal szereztek már dicsőséget gimnáziumunknak. Pedig nekik sokkal nehezebb lépést tartani a többiekkel, hisz otthon nincs senki, aki magyarul segíteni tudna a tanulásban. De még az utóbbi kategórián belül is valódi kuriózumnak számít az a két grúz gyerek, aki tavalyelőtt szerzett érettségit nálunk. Egyikük kicsivel csúszott le az aranyéremről, egyébiránt pedig a kárpátaljai magyar nyelv-és irodalom vetélkedő harmadik helyezettje is volt. Mindezt úgy, hogy édesapja grúz, édesanyja ukrán, magyarul egyikőjük sem beszél egy árva szót sem… Ezek a gyerekek is, valamennyi növendékünkhöz hasonlóan – a tananyag mellett – elsajátíthatják gimnáziumunkban a más nemzetiségű ember iránti toleranciát, hogy aztán felnőttként hasznos és teljes értékű, öntudatos állampolgáraivá váljanak annak az Ukrajnának, amelynek reményeink szerint hamarosan meg kell érkeznie oda, ahova történelme és földrajzi fekvése okán máris tartoznia kellene – az európai nemzetek nagy családjába. De addig is a korábban említett hiányosságok, nehézségek ellenére az idén 400 éves Ungvári Magyar Tannyelvű Drugeth Gimnázium jelenlegi pedagógusgárdája (20 magasan képzett tanár, soraiban több módszerésszel és egy kandidátussal) igyekszik szaktudása legjavát nyújtva napról-napra teljesíteni azt, amit eredetileg fölvállalt: a fiatal nemzedék minőségi oktatásával szolgálni a helyi magyar közösség megmaradását, fölemelkedését.